Um Violeiro Toca - Eduardo Araujo

Quando uma estrela cai, no escurão da noite

E um violeiro toca suas mágoas

Então os «óio» dos bichos, vão ficando iluminados

Rebrilham neles estrelas de um sertão enluarado

Quando o amor termina, perdido numa esquina

E um violeiro toca sua sina

Então os «óio» dos bichos, vão ficando entristecidos

Rebrilham neles lembranças dos amores esquecidos

Quando o amor começa, nossa alegria chama

E um violeiro toca em nossa cama

Então os «óio» dos bichos, são os olhos de quem ama

Pois a natureza é isso, sem medo, nem dó, nem drama

Tudo é sertão, tudo é paixão, se o violeiro toca

A viola, o violeiro e o amor se tocam…

Коли падає зірка, в темряві ночі

А альтист грає свої печалі

Отже, «oio» тварин висвітлюються

У них сяють зірки місячної пустелі

Коли любов закінчується, загублений на розі

І альтист грає свою долю

Тому «ойо» тварин сумують

У них сяють спогади про забуті кохання

Коли починається любов, наша радість кличе

А в нашому ліжку грає альтист

Тож «ойо» тварин — це очі того, хто любить

Бо така природа, без страху, жалю чи драматизму

Усе сертао, все пристрасть, якщо військо грає

Альт, альт і кохання торкаються один одного...