Dread Rebirth - Earth Rot

Fog, on the coldest night

Creeps the whispers, the thickest mouldy breath

Up against all deafened ears, secrets flickered, sharp as flames

It is old, it is unknown

Touching the frosted stone, like a serpent’s husk

A cancerous, malevolent, parasitic, soul disease

Under salted waves, the greying sky

Demand a service in wrath

By the mountains high temples rusting

And the markings of claws

Pointing to fires above

From the deep beyond sanity

The ancient race

Claws and fingers reach

Seeping out of the conscious

The precursor to madness

Creaking open the door

It rears its horns

It’s calling out

Black grit entered the mouth and eyes and ears, worked its way between his skull

Trying to make him a part of the ocean, just like the dead things

They saw darkness, felt unbearable presence in the icy cold of unknown deaths

Do you see it?

From its resting place, it is the night, the terror and desire

Touchless and looming it borrows, deep inside of all minds, open the void

Expand the evil, expand the hate, and in its frailty

In frozen, unknown horror, boundless lunacy

Of aeons

Death

It is night, it is unearthed, and from the seas and from the crypts

On the winds, blowing madness through the mirror, of aeons

Туман у найхолоднішу ніч

Ползе шепіт, найгустіший пліснявий подих

Навпроти всіх глухих вух таємниці мерехтіли, гострі, як полум’я

Він старий, не відомий

Доторкнутися до матового каменю, як до зміїного лушпиння

Ракова, зловмисна, паразитарна хвороба душі

Під солоними хвилями сивіє небо

Вимагайте послуги в гніві

Біля гір іржавіють високі храми

І позначки кігтів

Вказує на пожежі вгорі

З глибини за межі розуму

Стародавня раса

Доходять кігті й пальці

Витікання із свідомості

Попередник божевілля

Скрип відчиняють двері

Він висуває роги

Це кличе

Чорна піщинка проникла в рот, очі й вуха, пробивалася між його черепом

Намагаючись зробити його частиною океану, як мертві речі

Вони бачили темряву, відчували нестерпну присутність у крижаному холоді невідомих смертей

Ти бачиш це?

З місця спокою це ніч, жах і бажання

Безконтактний і насуваючий він запозичує, глибоко всередині всіх розумів, відкриває порожнечу

Розширюйте зло, розширюйте ненависть та її слабкості

У замороженому, невідомому жаху, безмежному божевіллі

З еонів

Смерть

Зараз ніч, воно розкопане, і з морів, і з склепів

На вітрах, що віють божевілля крізь дзеркало, еонів