Krionika - ДЖЕДИ

Крионируй меня на зверски затяжный срок

Пропусти по кровотоку безжалостный холодок

Скачок ритмичного хроноса, что ждет мое тело?

Там, где моя эра завершенная с собой завернула в кулек

Все пережитки прошлого в перемешку с ложными взглядами набожными

В каком обличии и среди каких миров удосужусь респавнуться?

Чую, не поможет исходный набор скилов, что у меня останется

Начну свою экзистенцию заново, зондируя новый биом обитания

Холодное сердце, холодное сердце

Все еще стучит мое холодное сердце

В моем новом мире больше нет денег

Нет политики, стран, и нет войн

Здесь теперь только интеллект ценен

Никто не поразится твоей красотой…

Холодное сердце, все еще стучит мое холодное сердце

Все еще стучит мое холодное сердце

Я прослыву всем богам назло античной теургической странницей

И тот, кто меня создал, высек на шее identity code, не избавиться

Я восстала из мертвых, мой взгляд тверд как лед

Вижу на горизонте трехзвездный восход

Я антипод — теперь стало ничто

Все, что заботило мой древний род

Череп из стали хранит мой мозг

Я не мечтала стать цветам компостом

Или быть украшеной венками из роз

Под гранитной плитой, оставляя за собой лишь кости

Кріонуй мене на звірський затяжний термін

Пропусти по кровотоку безжальний холодок

Стрибок ритмічного хроносу, що чекає на моє тіло?

Там, де моя ера завершена з собою загорнула в кулек

Усі пережитки минулого в перемішку з помилковими поглядами набожними

У якому вигляді і серед яких світів спроможуся респавнуться?

Чую, не допоможе вихідний набір скілів, що у мене залишиться

Почну свою екзистенцію заново, зондуючи новий біом проживання

Холодне серце, холодне серце

Все ще стукає моє холодне серце

У моєму новому світі більше немає грошей

Немає політики, країн, і немає війн

Тут тепер лише інтелект цінний

Ніхто не вразиться твоєю красою…

Холодне серце, все ще стукає моє холодне серце

Все ще стукає моє холодне серце

Я прославлюся всім богам на зло античною теургічною мандрівницею

І той, хто мене створив, висік на шую identity code, не позбутися

Я повстала з мертвих, мій погляд твердий як лід

Бачу на горизонті тризірковий схід

Я антипод тепер стало ніщо

Все, що турбувало мій давній рід

Череп зі сталі зберігає мій мозок

Я не мріяла стати квітами компостом

Або бути прикрашеною вінками з троянд

Під гранітною плитою, залишаючи за собою лише кістки