Incompleti - Dydo

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

Ci sentiamo incompleti come se ci mancasse qualcosa, sempre

Ma l’unico ostacolo siamo noi stessi e non la gente

Dico che voglio cambiare (ma poi non lo faccio mai)

Dico che voglio restare (poi sei tu che te ne vai)

Se in cielo le nuvole sono strisce bianche

È perché dio ha finito l’azzurro per colorare un cielo troppo grande

È come un fiume questa scia di ogni mia lacrima

Ora che il male che provo si scioglie lì dentro mentre ci naviga

Mi scorderò ciò che sei

Occhi senza cuore e io tratterò questi dei, come peccatore

Io che resterò, come lei, incompleto come

Quando sai che la libertà è solo a parole

Amo chi mi ama (sì-ma)

Vivo con la para (mi-da)

La vita che mi scava (si-sa)

Ma quando lei mi chiama (si-va)

Io rischio e non ho paura che il cuore si spacchi

Cosa te ne fai di un cuore intero se poi non lo usi mai?

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

Io che capirò come stai oltre le parole

Ora marchierò i miei guai solo col tuo nome

Io ti mancherò, tu mi mancherai

Incompleti come, quando sai che la terra sta giorni senza sole

Noi che siamo incompleti sempre la mente piena di déjà-vu incompleti,

come se il tempo passato non ci appartenesse più

Penso a mia sorella quando era piccola tra le mie braccia

Ed ora diventa una donna e fa come il tempo: scappa

Sarà la tua gelosia, sarà la mia malinconia

Ma l’unica cosa che noi completiamo insieme è la pazzia

La vita colpisce, l’anima ha un altro livido

Ma quello che sei e quello che vorresti essere non sempre coincidono

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

E sai che siamo incompleti insieme noi

Perché siamo incompleti da soli, da soli, da soli

E nonostante il volerci bene poi

Siamo finti anche visti da fuori, da fuori, da fuori

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні

Ми відчуваємо себе незавершеними, ніби ми завжди чогось пропускаємо

Але єдина перешкода – це ми самі, а не люди

Я кажу, що хочу змінитися (але ніколи не роблю цього)

Я кажу, що я хочу залишитися (тоді це ти той, що ти підеш)

Якщо в небі хмари – це білі смуги

Це тому, що у Бога не вистачило синього, щоб розфарбувати занадто велике небо

Цей слід кожної моєї сльози, як річка

Тепер, коли зло, яке я відчуваю, тане там, поки воно рухається

Я забуду, хто ти

Безсердечні очі, і я буду ставитися до цих богів як до грішника

Я який залишуся, як і вона, незавершеним, як

Коли ти знаєш, що свобода лише на словах

Я люблю тих, хто любить мене (так-але)

Я живу з para (mi-da)

Життя, яке копає мене (так, ти знаєш)

Але коли вона дзвонить мені (так-іди)

Я ризикую і не боюся, що моє серце розірветься

Що ви робите від цілого серця, якщо потім ніколи нею не користуєтесь?

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні

Я хто зрозуміє, як ти невимовний

Тепер я буду таврувати свої проблеми лише твоїм ім’ям

Я буду сумувати за тобою, я буду сумувати за тобою

Неповний, як коли ви знаєте, що на Землі бувають дні без сонця

Ми, незавершені, завжди маємо розум, сповнений неповного дежа-вю,

ніби минулий час більше не належить нам

Я думаю про свою сестру, коли вона була маленькою на моїх руках

І тепер вона стає жінкою і любить час: вона тікає

Це буде ваша ревнощі, це буде моя меланхолія

Але єдине, що ми завершуємо разом, це божевілля

Життя б’є, на душі ще один синяк

Але те, ким ви є, і те, ким би ви хотіли бути, не завжди збігаються

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні

І знаєш, що ми разом неповні

Бо ми неповні самі по собі, самі по собі, самі по собі

І незважаючи на те, що тоді ми любили одне одного

Ми фальшиві, навіть якщо їх побачити ззовні, ззовні, ззовні