Crowned in Flame -

Behold the amber sky in northern hills

Mountain slopes begin to shed molten tears

The clamor of steel and fire shakes the walls

A great sundering lay upon the vale

Darkness walks among the light

As shadows breach the gates of might

A thunderous horn beckons the stout to war

Of wrath and trees ride into the flame

Great banners lay like leaves to caress the earth

Arrows pour like the cold rains of autumn

White walls torn asunder

Fallen into the maw of flame

Fiery whips dance around the trees

Distant screams pierce the air of night

The mountain snow stained with the blood of men

Great hammers fade like smoke in wind

Broken pillars crumble amongst the fields

Dread fuels these halls of perdition

Flames gust from the jaw of the serpent

Blackening the city walls

Lashing with power of eagle wings

Darkness falls before his knees

Mists of scalding heat roll over the land

Brought upon the flower of the plain

Left to wither in the fire

Ancient words a prophet once told

«Woe is me whose father awaits doom

But seven times woe whose lord has gone»

By grief our wits in a storm of weeping

The golden city falls to the floor

Loomed afar the hills crowned in flame

By dusk or dawn flee swiftly through the plain

Подивіться на бурштинове небо на північних пагорбах

Гірські схили починають проливати розплавлені сльози

Шум сталі й вогню стрясає стіни

Великий розкол лежав на долині

Темрява ходить серед світла

Як тіні пробивають ворота могутності

Громовий ріг вабить міцного на війну

Гнів і дерева в’їжджають у полум’я

Великі прапори лежали, як листя, щоб пестити землю

Стріли ллються, як осінній холодний дощ

Білі стіни розірвані на частини

Упав у пасти полум’я

Навколо дерев танцюють вогняні батоги

Далекі крики пронизують повітря ночі

Гірський сніг, заплямований кров’ю людей

Великі молоти згасають, як дим на вітрі

Розбиті стовпи кришаться серед полів

Страх підживлює ці зали погибелі

Порив полум’я з пащі змія

Почорніння міських мурів

Прив’язування силою орлиних крил

Темрява спадає перед його колінами

Тумани спекотної спеки котяться по землі

Принесений на квітку рівнини

Залишилося в’янути у вогні

Стародавні слова, які колись сказав пророк

«Горе мені, чий батько чекає загибелі

Але сім разів горе, чий пан пішов»

Від горя наш розум у бурі плачу

Золоте місто падає на підлогу

Далеко маячили пагорби, увінчані полум’ям

До сутінків чи світанку швидко тікайте рівниною