Дыши - ДуША

В руке моей обрывок сна,

Глоток воды, и в нем — луна.

Ты далеко, ты не со мной,

Ты за дождем, ты за стеной.

Я на стене рисую дверь,

Ты говоришь мне: — «Не теперь».

Расстались мы, остались сны.

Мне до тебя, как до луны.

Бесконечность, бесконечность…

Вернись ко мне.

Дожди в Москве.

Как слезы, капли на стекле.

Под серым небом ни души.

Душа, как рыба на песке:

На выдох — боль,

На вдох — любовь.

Дыши.

Смеется фото на стене,

Смеется дождь, а я в огне.

Сквозь темноту, как луч лети.

Нам по пути, нам по пути.

В бесконечность, в бесконечность…

Вернись ко мне.

Дожди в Москве.

Как слезы, капли на стекле.

Под серым небом ни души.

Душа, как рыба на песке:

На выдох — боль,

На вдох — любовь.

Дыши.

У руці моєї уривок сну,

Ковток води, і в ньому — місяць.

Ти далеко, ти не зі мною,

Ти за дощем, ти за стіною.

Я на стіні малюю двері,

Ти кажеш мені: — «Не тепер».

Розлучилися ми, лишилися сни.

Мені до тебе, як до місяця.

Нескінченність, нескінченність…

Повернися до мене.

Дощі в Москві.

Як сльози, краплі на склі.

Під сірим небом ні душі.

Душа, як риба на піску:

На видих - біль,

На вдих — любов.

Дихай.

Сміється фото на стіні,

Сміється дощ, а я у вогні.

Крізь темряву, як промінь лети.

Нам по шляху, нам по шляху.

В нескінченність, нескінченність…

Повернися до мене.

Дощі в Москві.

Як сльози, краплі на склі.

Під сірим небом ні душі.

Душа, як риба на піску:

На видих - біль,

На вдих — любов.

Дихай.