La última canción - Duncan Dhu

Dicen que los recuerdos envejecen

Con arrugas bellas

Que la nostalgia solo sirve

Para contar estrellas

Que las palabras nunca dichas

Viven su eterna juventud

Las horas arrastraban sus pies

Por esas tardes eternas

Las diosas se elevaban a sus cielos

Mientras cruzaban las piernas

Los tiempos coreaban las estrofas

De nuestra ingratitud

Robábamos luz, de cualquier tormenta

Frente a la plenitud

De universos en venta

Caíamos hondo, moríamos por nada

Desviábamos fondos

De lo que la vida nos daba

Nos rozaban a las cortas de palabras

Querían como flechas

Y el alambre de espino

De las frases hechas

Nos segaban las bombillas medio muertas

Del fondo de los bares

La madrugada presidia

Nuestra colección de ofensas

Y el frio alucinado de la noche

Eera nuestra recompensa

Descubríamos la cara

Manchada de las ciudades

Éramos reyes

Sobre las monturas de oro

De nuestras propias leyes

Lo queríamos todo

Cruzábamos puentes

Atravesábamos las sombras

Dejando cuentas pendientes

Bajo las alfombras

Esta dulce decepción

Esta falta de reflejos

Y esta última canción

Que llega sin dormir

Mirándose en los espejos

Robábamos luz, de cualquier tormenta

Frente a la plenitud

De universos en venta

Y cruzábamos puentes

Atravesábamos las sombras

Dejando cuentas pendientes

Bajo las alfombras

Кажуть, що спогади старіють

з красивими зморшками

Ця ностальгія тільки працює

рахувати зірки

Чим ніколи не сказані слова

Вони живуть своєю вічною молодістю

Години тягнули ноги

За ті вічні полудня

Богині піднялися на небо

як вони схрестили ноги

Час наспівав строфи

нашої невдячності

Ми вкрали світло від будь-якої бурі

Зустрічаючи повноту

Всесвітів на продаж

Ми глибоко впали, ми загинули ні за що

Ми перекинули кошти

Те, що дало нам життя

Вони кинулися на нас короткими словами

Вони хотіли, як стріли

І колючий дріт

із встановлених фраз

Нас косили напівгасли лампочки

З нижньої частини брусків

Головував ранок

Наша колекція правопорушень

І галюцинаційний холод ночі

Це була наша нагорода

ми відкрили обличчя

плямами з міст

ми були королями

Про золоті кріплення

З наших власних законів

ми хотіли цього всього

ми переходили мости

Ми йшли крізь тіні

Залишення рахунків на розгляді

під килимами

це солодке розчарування

Це відсутність рефлексів

І ця остання пісня

що приходить без сну

Дивлячись у дзеркала

Ми вкрали світло від будь-якої бурі

Зустрічаючи повноту

Всесвітів на продаж

І ми перейшли мости

Ми йшли крізь тіні

Залишення рахунків на розгляді

під килимами