Libero - Dulcamara

E di cose, se ne è dette tante.

che ero non ne ricordo più.più niente.

non dormo perchè il sonno uccide la notte, resto al vento come don chisciotte,

ho bucato la luna con lo sguardo dopo aver aspettato la mia vita in ritardo,

e mi sono ritrovato più volte a rincorrere un amore di una malasorte,

e mi sono ritrovato più volte a rincorrere un amore che spesso era un dolore,

io amo l’incerto perchè non so cosa trovo ma so quel che perdo,

perchè è in fondo è la sfiga che ti rende diverso ti ripeto da tempo,

così forse una notte forse un mattino vidi compiersi più di un destino,

e fui scoraggiato quel tanto da continuare.

da continuare

ad essere lontano abbastanza da non potere ritornare ma sufficientemente vicino

per non dimenticare di essere, di essere libero dal giorno in cui ho avuto un

idea, per non tornare libero dal giorno in cui ho avuto un’idea.

uomo con cane, piedi e catrame, cane mangia cane, d’oltre che rimane?

tristezza nel cuore che non fa dolore, nemmeno rumore, che sti tempi me ne

andavo a pescare con solo un alba e un amico d’aspettare, ma il volo del corvo

a volte ci costringe a un ritorno, ed ora che ho dormito mezz’ora per notte in

posti dove ho sfidato la sorte, ho crepe negli occhi, un vento con cui fare a

botte, una strada perduta due volte, ed ora che sono libero con mani e piedi

che tu neanche mi vedi, ci credi che sono scoraggiato quel tanto che mi basta

per continuare.

ad essere lontano abbastanza per non potere ritornare ma sufficientemente

vicino per non dimenticare di essere, di essere libero dal giorno in cui ho

avuto un idea, per non tornare libero dal giorno da quando conservo un’idea.

libero dal giorno in cui ho avuto un idea, per non tornare libero da quando

conservo un’idea.

Ed ora amico mio, um amcico mio uno mezzo è partito uno mezzo è sparito,

non so dove sono ma so chi sono e questo è l’importante.

Mi dicono ci sono nuvole peggiori di queste al di là del fiume ed occhi per cui

bruciarsi il viso al di là del fiume, al di là, ma per ora io resto qui perchè

ho ancora in tasca il meglio di me.

di me

(Grazie a laura per questo testo)

І багато чого сказано.

Я вже не пам'ятаю.

Я не сплю, бо сон вбиває ніч, я відпочиваю на вітрі, як Дон Кіхот,

Я пронизав місяць своїм поглядом, дочекавшись свого життя пізно,

і я кілька разів ловлю себе, що переслідую любов до нещастя,

і я кілька разів переслідував кохання, яке часто було болем,

Я люблю невизначеність, тому що я не знаю, що я знаходжу, але я знаю, що я втрачаю,

тому що це нещастя робить вас іншим, я вже деякий час кажу вам,

тож, можливо, однієї ночі, може, одного ранку я побачив, як виповнилася не одна доля,

і я був знеохоченим настільки, щоб продовжувати.

продовжувати

бути достатньо далеко, щоб він не міг повернутися, але досить близько

не забути бути, бути вільним від дня, коли я мав

ідею, щоб не бути вільним від дня, коли у мене виникла ідея.

людина з собакою, ногами і дьогтем, собака їсть собаку, крім того, що залишається?

смуток в серці, що не робить болю, навіть не шумить, що для мене цей час

Я пішов на рибалку тільки схід сонця і друг чекати, але воронячий політ

іноді це змушує нас повертатися, а тепер, коли я спав півгодини на ніч

місця, де я кинув виклик долі, у мене є тріщини в очах, вітер, з яким треба мати справу

botte, двічі втрачена дорога, і тепер я вільний з руками і ногами

що ти навіть не бачиш мене, ти віриш, що я знеохочений якраз для мене

продовжувати.

бути достатньо далеко, щоб не мати можливості повернутися, але достатньо

близько, щоб не забути бути, бути вільним від дня, який я маю

мав ідею, щоб не бути вільним від дня, коли я зберіг ідею.

вільний з того дня, коли у мене виникла ідея, відтоді не вільний

Я зберігаю ідею.

А тепер мій друже, мій друг, половини немає, половини немає,

Я не знаю, де я, але я знаю, хто я, і це головне.

Кажуть, що там за річкою гірші хмари, аніж ці, і очі так

Спали своє обличчя через річку, за її межами, але поки я залишаюся тут, тому що

У мене в кишені досі є найкраще.

мене

(Дякую Лаурі за цей текст)