Suflet fara chei - Ducu Bertzi

Trece toamna, iarna, vara si in inimi urca seara

Vantul canta in nestire peste glezna ta subtire

Palma mea in rugaciune peste sanii tai apune

Si visez ca esti aieve vas de aur plin cu seve

Cand de fapt esti amintire, tu si glezna ta subtire

Mana vai, pe strune-mi moare si pe tine nu te doare.

Hei, suflet fara chei

Fara porti si fara ziduri,

Lasi in urma numai riduri.

Trupul tau cu gust de miere lumineaza-n incapere

Din alt timp din alta viata care se destrama-n ceata

Doar la mine in cuvinte doarme coapsa ta fierbinte

Doar in cantec te mai am, mar aprins lucind in ram

Si mi-e dor si mi-e pustiu si ma-ntreb daca sunt viu

Mana vai, pe strune-mi moare si pe tine nu te doare.

Vine vara, iarna vine, numai tu nu vii la mine

Trupul tau ca o vapaie nu-mi mai intra in odaie

Steaua-mi bate in fereastra unde-i umbra ta albastra

Unde-s pasii tai cei dragi, sanii mirosind a fragi

Si mi-e frig si mi-e amar si ma chinui in zadar

Mana vai, pe strune-mi moare si pe tЇne nu te doare.

Минає осінь, зима, літо і в серцях встає ввечері

Вітер несвідомо дме над твоєю тонкою щиколоткою

Моя долоня в молитві над твоїми грудьми садиться

А мені снилося, що ти — золотий посуд, повний соку

Коли насправді ти пам’ять, ти і твоя щиколотка тонка

Горе мені, моя струна вмирає і не шкодить тобі.

Гей, душа без ключа

Без воріт і без стін,

Залиште після себе лише зморшки.

Твоє зі смаком меду тіло сяє в кімнаті

З іншого часу з іншого життя, що розсипається в тумані

Тільки зі мною на словах спить твоє гаряче стегно

Тільки ти в пісні в мене, в кадрі сяє яскраве яблуко

І я сумую за ним, я покинутий і думаю, чи живий я

Горе мені, моя струна вмирає і не шкодить тобі.

Іде літо, йде зима, тільки ти до мене не ходи

Твоє палаюче тіло більше не входить до моєї кімнати

Моя зірка стукає у вікно, де твоя блакитна тінь

Де твої милі кроки, груди, що пахнуть полуницею

І мені холодно, і мені гірко, і я даремно мучуся

Горе мені, мої струни вмирають, а тобі не боляче.