Tears Dry on Their Own - Dua Lipa, Gallant

All I can ever be to you is the darkness that we knew

And this regret I’ve got accustomed to

Once it was so right

We were at our high

Waiting for you in the hotel at night

And knew I hadn’t met my match

But every moment we could snatch

I don’t know why I got so attached

It’s my responsibility

And you don’t owe nothing to me but to walk away

I have no capacity

He walks away, the sun goes down

He takes the day, but I’m grown

And in your way in this blue shade

My tears dry on their own

I don’t understand

Why do I stress the man when there’s so many bigger things at hand?

We coulda never had it all

We had to hit a wall

So this is inevitable withdrawal

Even if I stop wanting you

A perspective pushes through

I’ll be some next man’s other woman soon

I cannot play myself again

I should just be my own best friend

Not fuck myself in the head with stupid men

She walks away, the sun goes down

She takes the day, but I’m grown

And in your way in this blue shade

My tears dry on their own

So we are history

Your shadow covers me

The sky above, a blaze

I could say no regrets

And no emotional debts

'Cause as we kiss goodbye the sun sets

So we are history

The shadow covers me

The sky above, a blaze only lovers see

He walks away, the sun goes down

He takes the day, but I’m grown

And in your way in this blue shade

My tears dry on their own

He walks away, the sun goes down

She takes the day, but I’m grown

And in your way, and my deep shade

My tears dry on their own, babe

My tears dry on their own

Все, що я можу бути для тами, це темрява, яку ми знали

І до цього жалю я звик

Колись це було так правильно

Ми були на високому рівні

Чекаємо на вас у готелі вночі

І знав, що я не зустрів свого парника

Але кожну мить ми можли вирвати

Я не знаю, чому я так прив’язався

Це моя відповідальність

І ти не зобов’язаний мені нічого, крім того, щоб піти

Я не маю здатності

Він йде геть, сонце заходить

Він забирає день, але я доросла

І на вашому шляху в цьому блакитному відтінку

Мої сльози висихають самі

Я не розумію

Чому я стресую чоловіка, коли під рукою так багато більших речей?

У нас ніколи б не було всього цього

Нам довелося вдаритися об стіну

Тож це неминуче відкликання

Навіть якщо я перестану хотіти тебе

Проривається перспектива

Незабаром я стану іншою жінкою наступного чоловіка

Я не можу знову грати себе

Я маю бути самим самим найкращим другом

Не ебать собі в голову дурним чоловікам

Вона йде геть, сонце заходить

Вона займає день, але я виріс

І на вашому шляху в цьому блакитному відтінку

Мої сльози висихають самі

Отже, ми — історія

Твоя тінь накриває мене

Небо вгорі, вогнище

Можу сказати, що не шкодую

І без емоційних боргів

Бо коли ми цілуємось на прощання, сонце заходить

Отже, ми — історія

Тінь накриває мене

Небо вгорі — полум’я, яке бачать лише закохані

Він йде геть, сонце заходить

Він забирає день, але я доросла

І на вашому шляху в цьому блакитному відтінку

Мої сльози висихають самі

Він йде геть, сонце заходить

Вона займає день, але я виріс

І по-твоєму, і мій глибокий тінь

Мої сльози висихають самі, дитинко

Мої сльози висихають самі