Воскрес - Дружки

Когда умру освобожусь и расскажу тебе,

О том что счастье я искал, да не нашел в земле,

И бил себя, и осуждал, и мысли проклянал,

Что там где прокричать, — молчал, а где любить, — бежал.

И у распахнутых ворот, одно я пожалел.

Что не нашел чего искал, не подошел к Тебе,

И если правду мне сказать, перебороть свой страх,

Тебя за руку крепко взьть, пусть видят все!

А я бежал, от Любви,

Бежал от любви, Твоей бежал…

Но я немой, и пробудясь найдет меня война,

Не в поле, не в горах она, а в сердце у меня,

Так может лучше победить и флаг победы целовать,

Что бы в конце тебя любить и о любви Твоей кричать.

И я воскрес от Любви,

Воскрес от Любви Твоей — Воскрес!

Коли помру звільнюся і розкажу тобі,

Про що щастя я шукав, так не знайшов у землі,

І бив себе, і засуджував, і мисли проклянув,

Що там де прокричати,— мовчав, а де любити,— біг.

І у розчинених воріт, одне я пожалів.

Що не знайшов чого шукав, не підійшов до Тебе,

І якщо правду мені сказати, перебороти свій страх,

Тебе за руку міцно взяти, нехай бачать усі!

А я біг, від Любви,

Біг від любви, Твоїй біг...

Але я німий, і пробудившись знайде мене війна,

Не в поле, не в горах вона, а в серце у мені,

Так може краще перемогти і прапор перемоги цілувати,

Що би в кінці тебе любити і про любов Твою кричати.

І я воскрес від Любви,

Воскрес від Любви Твоєї — Воскрес!