IV - Drowning the Light

After meeting the spark of all that breathes and bleeds

How could I leave with my pride and sanity intact?

By understanding of the world in ruins

By image blurred

By I in doubt

By soul at one with nothing.

I lurk amongst the waters

I can see but cannot hear

And inside I cannot hear

In this secluded environment

I can sit and manifest the mystical practices of old

A bark pillar grows within me, Stone overturns stone

Until my soul is nought but rock, hard as my conviction

All life is merely passing phase, a breeding ground

For vermin, filthy as they are naive

So as I hold in my hand this burning bush of sacred herbs,

So in my pillar of heart I hold contempt for all life in this realm

And it is contempt that fuels My thirst for pure knowledge…

Після зустрічі з іскрою всього, що дихає і кровоточить

Як я міг піти з неушкодженою гордістю та розумом?

Завдяки розумінню світу в руїнах

За розмитим зображенням

Я маю сумніви

Душею в одне ціле.

Я таюсь серед вод

Я бачу, але не чую

А всередині я не чую

У цьому відокремленому середовищі

Я можу сидіти й проявляти містичні практики давні

Стовп з кори росте в мені, Камінь перевертає камінь

Поки моя душа не стане скельною, твердою, як моє переконання

Усе життя — це лише проміжна фаза, посадочне середовище

Для шкідників, брудних, наївних

І поки я тримаю в руці цей палаючий кущ священних трав,

Тож у мому стовпі серця я такую ​​зневагу до всього життя в цій царстві

І саме зневага розпалює Мою спрагу чистого знання…