Последняя песня про тебя - DREAD.PI

Где-то несколько лет, я жил в иллюзиях

Запутался в людях, заболел абьюзией

Утонул в отношениях, убив кучу времени

Для неё стал мишенью — одев на шею ошейник

Чтобы выйти из плена — я отдал свою душу

За тяжелый дым и за эту музыку

За бемоль и диез, за фальшивые чувства

Я стал маленькой частью — большого искусства

Где-то на свете есть место

Где я вечно пьяный, а ты без одежды

Там волны ласкают песчаные бездны

Там бьются кометы о наши надежды

Если я стал огнём, то ты это дождь

Меня убиваешь — твои слёзы ложь

Мне уже не больно, когда же ты поймёшь?

Что твоя любовь мне как по маслу нож

Мне не хватит слов описать эмоции

Как себя найти?

Не знает даже социум

Как не спиться в бутылках, остаться кем был я

Никогда не меняться на дешёвые филки

Послушай детка

Тебе лучше одетой

Вынь из носа свой септум

Научись этикету

Она мне солгала о нашей любви

И кто после этого вышел из тьмы?

Не могу её слушать, я жду, замолчи

Беги от меня, к таким же как ты

Подводные камни, мы бьёмся о скалы

Твоя красота это всё что осталось

Без души ей не жить, мы забыли о главном

Я всегда чётко следовал нашему плану

Эта мечта бороздит по вселенной

Я угасаю и постепенно

Чувствую холод, по всему телу

Со злости сношу эти тонкие стены

Ошибки нас делают только сильнее

Жить настоящим — не каждый умеет

Секунда как год, сплошное мгновенье

Оставишь ты после себя что посеешь

Я ценю каждый шаг, каждый вдох, каждый миг

Каждое слово имеет мотив

О жизни моей — не напишут книг

Я где-то утихну в палатах больниц

Потемнело давно в моей пыльной комнате

Пустые бутылки на подоконниках

Слово любовь — на вес золота

Почему-то мы поздно с тобой это поняли

Мы хотели летать, хотели быть сильными

Мне ещё двадцать, а жизнь уже синяя

Что-то не так, где я мог оступиться?

Может быть дело в том что смог влюбиться

Я надеюсь что всё это долбаный сон

Мы пытаемся жить, но мы не живём

Моё тело остыло и стало льдом

Закопайте меня, если можно живьём

У этих людей не существует цели

Они любят мечтать по ночам в постелях

Выходные пьют — в понедельник тлеют

Не хочу так жить, но лучше их умею

Когда-то я тоже тонул в алкоголе

Несколько лет, я был этим болен

Это не стильно — находиться в запоях

Спасибо всевышнему что это понял

Я где-то не стыке созвездий

Написал эту пьяную песню

Она мне напомнила поле

Где в цветах мы сливались с луною

Мне тогда был не нужен никто

Я не знал что такое ошибка

Затащила меня ты на дно

Благо мне удалось с него выплыть

Мы летали с тобой высоко

В облаках осушали вино

Это было — очень давно

В темноте ты была моим гидом

Ты не стоишь всех этих стихов

Этой песней сказал себе стоп

Не услышишь о себе больше слов

Альбом «ХОЛОД» — дебютная книга

Десь кілька років, я жив в ілюзіях

Заплутався в людей, захворів на аб'юзію

Потонув у стосунках, вбивши купу часу

Для неї став мішенню - одягнувши на шию ошийник

Щоб вийти з полону — я віддав свою душу

За тяжкий дим і за цю музику

За бемоль і діез, за фальшиві почуття

Я став маленькою частиною — великого мистецтва

Десь на світі є місце

Де я вічно п'яний, а ти без одягу

Там хвилі пестять піщані безодні

Там б'ються комети про наші надії

Якщо я став вогнем, то ти це дощ

Мене вбиваєш — твої сльози брехня

Мені вже не боляче, коли ти зрозумієш?

Що твоє кохання мені як за маслом ніж

Мені не вистачить слів описати емоції

Як знайти себе?

Не знає навіть соціум

Як не спитися в пляшках, залишитися ким був я

Ніколи не змінюватися на дешеві філки

Послухай дитинко

Тобі краще одягненою

Вийми з носа свій септум

Навчися етикету

Вона мені збрехала про нашу любов

І хто після цього вийшов з темряви?

Не можу її слухати, я чекаю, замовкни

Біжи від мене, до таких як ти

Підводне каміння, ми б'ємося про скелі

Твоя краса це все, що залишилося

Без душі їй не жити, ми забули про головне

Я завжди чітко дотримувався нашого плану

Ця мрія борознить по Всесвіту

Я згасаю і поступово

Відчуваю холод, по всьому тілу

Злості зносю ці тонкі стіни

Помилки нас роблять лише сильнішими

Жити справжнім—не кожен уміє

Секунда як рік, суцільна мить

Облиш ти після себе що посієш

Я ціную кожен крок, кожен вдих, кожну мить

Кожне слово має мотив

Про життя моє — не напишуть книг

Я десь затихну в палатах лікарень

Потемніло давно в моїй курній кімнаті

Порожні пляшки на підвіконнях

Слово кохання - на вагу золота

Чомусь ми пізно з тобою це зрозуміли

Ми хотіли літати, хотіли бути сильними

Мені ще двадцять, а життя вже синє

Щось не так, де я міг оступитися?

Може бути справа в тому що зміг закохатися

Я сподіваюся, що все це довбаний сон

Ми намагаємося жити, але ми не живемо

Моє тіло охололо і стало льодом

Закопайте мене, якщо можна живцем

У цих людей не існує мети

Вони люблять мріяти по ночами в ліжках

Вихідні п'ють— у понеділок тліють

Не хочу так жити, але краще їх умію

Колись я теж тонув у алкоголі

Кілька років, я був цим хворий

Це не стильно — перебувати в запоях

Спасибі Всевишньому, що це зрозумів

Я десь не стику сузір'їв

Написав цю п'яну пісню

Вона мені нагадала поле

Де в квітах ми зливались з місяцем

Мені тоді був не потрібен ніхто

Я не знав що таке помилка

Затягнула мене ти на дно

Благо мені вдалося з нього виплисти

Ми літали з тобою високо

В хмарах осушували вино

Це було дуже давно

У темряві ти була моїм гідом

Ти не стоїш усіх цих віршів

Цією піснею сказав собі стоп

Не почуєш про себе більше слів

Альбом «ХОЛОД» — дебютна книга