En besvuren plats - Dråpsnatt

Över den stelfrusna sårskorpan

som täcker Moders lekamen

Ett ting bör modigt vara

för att bevandra den slumrande varelsen

Den spegelblanka isen

slipad av vind och snö

Tycks spegla vinterns ändamål:

av svält och köld ni skola dö!

Jag vänder mig mödosamnt om för att

se hur mina spår mig lett

men Moder har täckt mina spår inatt

inför ett dråp ingen kommer att ha sett

Plötsligt, framför mig, en uppenbarelse

Mitt ansikte under ytan, leende

Ett blågrått ansikte påminner mig;

min död är tvinget naturens skeende

Så förlorar jag mitt fäste

isen finns ej under mig mer

Det svarta vattnet omger mig

jag ej längre månens ljus ser

Slutningen går stillheten segrande ur striden;

kylan och vätan har mina krafter bestulit

Månen reflektaras i det svarta vattnet

i en plats som konungar besvurit

Над замороженою кіркою

що покриває тіло матері

Одне має бути сміливим

вигулювати дрімаючу істоту

Дзеркальний лід

землі вітром і снігом

Начебто відображає мету зими:

від голоду й холоду ти помреш!

Я старанно повертаюся до

подивіться, як мій легко відстежує мене

але сьогодні ввечері мати замітила мої сліди

до вбивства ніхто не бачить

Раптом переді мною одкровення

Моє обличчя під поверхнею, усміхнене

Сине-сіре обличчя нагадує мені;

моя смерть вимушена явища природи

Тоді я втрачаю хватку

льоду вже немає піді мною

Чорна вода оточує мене

Я більше не бачу світла місяця

Кінець, тиша виходить переможцем з битви;

холод і волога позбавили мене сил

Місяць відбивається в чорній воді

на місці, присягнутому королями