Strathmore - Dougie MacLean

I took a place in a farm in Strathmore

To bring the harvest home and watch the nature roar

And we’d rise at dawn in the sun’s clear light

In the sun’s clear light

And we’d start our day with a sleepy head

Sat on the old wood bench in the tractor shed

And the grieve would say lads it’s time to go

It’s time to go

And it turns again, endless and slow

It turns again, with every breath we blow

For it’s the only thing we know

Old dave was first and we dare not leave

Until the pipe was done and he rolled his sleeve

And then we’d all set out to the far top field

To the far top field

And old dave would cut and tim and i would lead

And we’d move the hay till our hands would bleed

With a story told to keep our spirits high

To keep our spirits high

And it turns again, endless and slow

It turns again, with every breath we blow

For it’s the only thing we know

And we’d work the while and we’d sweat our brow

And we’d take our piece on the hazel knowe

And it would taste so good and old Dave would smile

Old Dave would smile

And it turns again, endless and slow

It turns again, with every breath we blow

For it’s the only thing we know

Я зайняв місце на фермі в Стратморі

Щоб принести врожай додому та спостерігати, як шумить природа

І ми вставали б на світанку в ясному світлі сонця

У чистому світлі сонця

І ми починали свій день із сонної голови

Сів на стару дерев’яну лавку в тракторному сараї

І скорботи кажуть, хлопці, пора йти

Час іти

І воно знову повертається, нескінченно й повільно

Він знов повертається, з кожним вдихом, який ми вдихаємо

Бо це єдине, що ми знаємо

Старий Дейв був першим, і ми не сміємо піти

Поки трубку не закінчили, а він закотив рукав

А потім ми всі вирушили до дальнього верхнього поля

У крайнє верхнє поле

І старий Дейв різав, а Тім і я вели б

І ми переміщали сіно, поки наші руки не кровоточили

З розказаною історією, щоб підтримувати наш настрій

Щоб підтримати наш настрій

І воно знову повертається, нескінченно й повільно

Він знов повертається, з кожним вдихом, який ми вдихаємо

Бо це єдине, що ми знаємо

І ми працювали б деякий час і потіли б

І ми б узяли свій кусок на ліщину

І це було б на такий смак, і старий Дейв усміхався б

Старий Дейв посміхнувся

І воно знову повертається, нескінченно й повільно

Він знов повертається, з кожним вдихом, який ми вдихаємо

Бо це єдине, що ми знаємо