Desencanto - Dougie

Sem um fino dessa vez, eu suporto o peso do mundo

Nesse poço, que me jogaram

Eu luto pra não chegar no fundo

Da pior forma tu descobre que a vida não é só flores

Ela te bate várias vezes só pra não esquecer das dores

Observo pela janela o que o homem se tornou

O meu espelho já não reflete quem eu realmente sou

Essas ideias provenientes do subsolo da mente

Me mantém sempre firme nesse hostil ambiente

Pronto pra bater de frente, minha revolta é de praxe

Em qualquer combate

Vai pro abate se resultar em empate

Minha lucidez às vezes some e ainda pareço são

Carrego a sina de aturar os meus dias de cão

Minha guerra interna é pior que a do vietnã

O dia só começou e já me preparo pro amanhã

Pois qualquer cautela é pouca

Por isso nunca fico de touca

Preciso manter a calma pra não deixar a fera solta

Nessa era digital, os corações são de metal

Seres sem sentimentos contribuem pra era do caos

Só visam as notas de 100 e continuam sem

Já é fato que quem tudo quer nada tem

E é tanta teoria que eu já nem sei mais de onde vim

A única certeza dada é que é certo o meu fim

Mas até disso eu duvido, questiono enquanto vivo

Não vai ser nem um pouco fácil me tornarem um cativo

Meus versos são terapia sem psicologia

Com o rap, eu conquistei a minha carta de alforria

Liberto da minha prisão, vou dar trabalho

Então entra em choque

Hoje eu porto um mic e ainda recuso a glock

Minha cidade é quente e os corpos frios, como inverno

O individualismo parece ser eterno

A preocupação é com o eu e esquecem de você

A falta de amor não é somente em SP

Цього разу без тонкого я витримаю вагу світу

У той колодязь, що мене кинули

Я борюся, щоб не досягти дна

У найгіршому випадку ви виявляєте, що життя - це не тільки квіти

Вона б'є вас кілька разів, щоб не забути про біль

Я спостерігаю через вікно, якою стала людина

Моє дзеркало більше не відображає того, ким я є насправді

Ці ідеї виходять із підвалу розуму

завжди тримає мене стійким у цьому ворожому середовищі

Готовий до зіткнень, мій бунт нормальний

У будь-якому бою

Він йде на бійню, якщо результатом є нічия

Моя свідомість іноді зникає, і я все ще здається здоровим

Мені випала доля терпіти дні свого собаки

Моя внутрішня війна гірша за в'єтнамську

День тільки почався, а я вже готуюся до завтра

Бо будь-яка обережність – це мало

Тому я ніколи не ношу кепку

Мені потрібно зберігати спокій, щоб не випустити звіра

У цю цифрову епоху серця зроблені з металу

Істоти без почуттів сприяють епосі хаосу

Вони націлені лише на 100 банкнот і без них

Це вже факт, хто хоче всього, не має нічого

А теорій стільки, що я навіть не знаю, звідки взявся

Єдина впевненість, що мій кінець є певним

Але навіть у цьому я сумніваюся, я сумніваюся, поки живу

Зробити мене в полон їм буде нелегко

Мої вірші – це терапія без психології

За допомогою репу я заробив свій диплом

Звільнившись із в’язниці, я йду працювати

Потім впадати в шок

Сьогодні я ношу мікрофон і досі відмовляюся від глока

У моєму місті жарко, а тіла холодні, як зима

Індивідуалізм здається вічним

Турбота про мене, а про вас забувають

Відсутність кохання не тільки в SP