L'étranger - Dorothée

Au village, un beau jour il est arrivé

Tout sauvage, d’une très lointaine contrée

Et les autres, tous les autres

L’ont surnommé l'Étranger

À l'école, c’est près de moi qu’il s’est assis

Quand je lui ai dit bonjour, il m’a souri

Mais les autres, tous les autres

Se moquaient de l'Étranger

Mickalaï, Mickalaï

Te souviens-tu de ce temps

Mickalaï, Mickalaï

Où nous étions des enfants?

Quand, enfin, il a su écrire en français

Sur mon cahier, il a marqué «amitié»

Mais les autres, tous les autres

Refusaient de l’adopter

À quinze ans, c'était en plein mois de juillet

Qu’on a échangé notre premier baiser

Mais les autres, tous les autres

L’appelaient toujours l'Étranger

Mickalaï, Mickalaï

Te souviens-tu de ce temps

Mickalaï, Mickalaï

Où nous étions des enfants?

В село одного прекрасного дня він приїхав

Усе дике, з дуже далекої землі

І інші, всі інші

Прозвали його Незнайомцем

У школі він сидів біля мене

Коли я привітався з ним, він посміхнувся мені

Але інші, всі інші

Поглумився з Незнайомця

Миколай, Миколай

Пам'ятаєш той час

Миколай, Миколай

Де ми були діти?

Коли, нарешті, вмів писати французькою

У моєму блокноті він позначив «дружба»

Але інші, всі інші

відмовився від усиновлення

У п’ятнадцять була середина липня

Що ми обмінялися нашим першим поцілунком

Але інші, всі інші

Завжди називав його Незнайомцем

Миколай, Миколай

Пам'ятаєш той час

Миколай, Миколай

Де ми були діти?