Paraísos Artificiales - Dorian

Como todos los incautos, llevo el signo de Caín

y si alguien te hace daño sabre hacerle sufrir.

Tengo un mapa del abismo

escrito en una canción

y un agujero negro abierto en el corazón.

Pero cuando tú apareces

se desvanece el dolor y no necesito a nadie porque sé,

que como todas las noches nos perderemos los dos

buscando algún paraíso artificial.

Sé que ésta noche mi mente

es mas ligera que el aire,

con todo lo que he tomado podría fundir el sol.

Para que no me recuerdes que he perdido el control

llevo siempre un libro encima coartada de este horror.

Pero cuando tú apareces

se desvanece el dolor y no necesito a nadie porque sé,

que como todas las noches nos perderemos los dos

buscando algún paraíso artificial.

Ando siempre con extraños,

la corriente lleva al mar y me iría con cualquiera

de aquí a la eternidad.

Si el verano fue una playa, el invierno fue un cuartel

pero la vida no engaña todo es la misma piel.

Y eso que cuando apareces

se desvanece el dolor y no necesito a nadie porque sé,

que como todas las noches nos perderemos los dos

buscando algún paraíso artificial.

Como podría alcanzarte, para ser igual que tú

si he vivido siempre al este del edén.

Si como todas las noches nos perderemos los dos,

buscando algún paraíso sin cerrar.

Як і всі лохи, я ношу знак Каїна

І якщо хтось завдає тобі болю, я знаю, як змусити його страждати.

У мене є карта прірви

написано в пісні

і відкрита чорна діра в серці.

Але коли ти з’явишся

біль згасає, і мені ніхто не потрібен, тому що я знаю,

що як щовечора ми обидва програємо

шукають якийсь штучний рай.

Я знаю, що сьогодні мій розум

він легший за повітря,

З усім, що я взяв, я міг розтопити сонце

Тож ти не нагадуй мені, що я втратив контроль

Я завжди ношу з собою книгу як алібі для цього жаху.

Але коли ти з’явишся

біль згасає, і мені ніхто не потрібен, тому що я знаю,

що як щовечора ми обидва програємо

шукають якийсь штучний рай.

Я завжди з незнайомими людьми

течія веде до моря і я б пішов з будь-ким

Звідси до вічності.

Якщо літо було пляжем, то зима була казармою

але життя не обманює все та ж шкіра.

І це коли ти з’явишся

біль згасає, і мені ніхто не потрібен, тому що я знаю,

що як щовечора ми обидва програємо

шукають якийсь штучний рай.

Як я міг до тебе достукатися, щоб бути таким, як ти

якби я завжди жив на схід від Едему.

Якщо, як щовечора, ми обидва втратимо один одного,

шукають якийсь незакритий рай.