Мир для двоих - Smokeez

Привет, не спишь?

Забери меня с собой.

В тот дымный рай, где мы с тобой утонем.

Закрой глаза, представь тупую любовь.

Там нет тепла, нет меня, там столько боли и слёз.

И столько использовал п*зд я, узнав ты не переживешь, о.

Больше не согреет твои руки моя грудь под курткой.

Слушай, так нельзя, улетай под утро!

Я ухожу, но ведь знаю, что ты остановишь.

Возьму с собой лишь сердце и часть твоей души.

Вдруг прекращу существовать, но на момент, не больше.

Ты не бросай, лишь отпусти, ведь я люблю, я жив.

Улетай, прошу, куда-нибудь выше.

Дай мне сил, и нас никто не услышит.

Ведь мы вдвоём годами создавали личный рай,

Но его нет больше, дура, забирай мой кайф!

Припев:

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Раскрыть свою душу тебе настежь.

Я думать не буду, что дальше.

В комнате лишь звуки клавиш.

Ты любишь меня, пока плачешь.

В ссорах до боли обидных

Мы с тобой половины.

Я огонь, а ты льдины,

Мы утонем в один миг

В агонии тихой…

А мы все гонимся — любить кого нельзя.

Я хочу себе тебя, хочу себе тебя.

Хочу чуть-чуть

Давай приколемся, найдем в любви в себя.

Я лечу от чувств, я лечу от чувств,

Я от чувств лечу…

Припев:

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Прикинь, я фактор без которого умрет твой организм,

Бесценный кислород в легких.

Мы падали вниз и как птицы парили в облаках

Настолько сладких и теплых.

Не отпускай царапинами на спине, укусами в шею,

Килограммами таблеток.

Забылась уже насовсем, скурилась чувствами,

Это не выход, детка.

Тысячи подруг на 15 суток, ни разу не забудут какая ты сука.

Рисуй помадой улыбку, надо ведь скрыть с губ,

Остатки наших замутов.

Впервые настолько мне сложно.

Царить в этом мире пустом (одному).

И снова когда-нибудь может

Я умножу наши чувства на сто.

Припев:

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Ну почему я тебя помню?

Убитые кварталы, наш город…

В мире, где есть только двое.

Чувства, как музыка в вечном повторе.

Привіт! Не спиш?

Забери мене з собою.

У той димний рай, де ми з тобою потонемо.

Заплющи очі, уяви тупу любов.

Там немає тепла, немає мене, там стільки болю і сліз.

І стільки використав п*зд я, дізнавшись ти не переживеш, о.

Більше не зігріє твої руки мої груди під курткою.

Слухай, так не можна, відлітай під ранок!

Я йду, але знаю, що ти зупиниш.

Візьму із собою лише серце і частину твоєї душі.

Раптом припиню існувати, але на момент, не більше.

Ти не кидай, лише відпусти, адже я люблю, я живий.

Відлітай, прошу, кудись вище.

Дай мені сил, і нас ніхто не почує.

Адже ми вдвох роками створювали особистий рай,

Але його немає більше, дура, забирай мій кайф!

Приспів:

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Розкрити свою душу тобі навстіж.

Я думати не буду, що далі.

У кімнаті лише звуки клавіш.

Ти любиш мене, поки плачеш.

У сварках до болю образливих

Ми з тобою половини.

Я вогонь, а ти льдини,

Ми втопимося в одну мить

В агонії тихий…

А ми все женемося—любити кого не можна.

Я хочу собі тебе, хочу собі тебе.

Хочу трохи

Давай приколемося, знайдемо в любові в себе.

Я лікую від почуттів, я лікую від почуттів,

Я від почуттів лікую ...

Приспів:

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Прикинь, я фактор без якого помре твій організм,

Безцінний кисень у легких.

Ми падали вниз і як птахи ширяли в хмарах

Настільки солодких і теплих.

Не відпускай подряпинами на спині, укусами в шию,

Кілограмами пігулок.

Забулася вже назовні, шкірилася почуттями,

Це не вихід, дитинко.

Тисячі подруг на 15 діб, жодного разу не забудуть яка ти сука.

Малюй помадою посмішку, адже треба приховати з губ,

Залишки наших замутів.

Вперше так мені складно.

Царити в цьому світі порожньому (одному).

І знову колись може

Я помножу наші почуття на сто.

Приспів:

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.

Ну чому я тебе пам'ятаю?

Убиті квартали, наше місто…

У світі, де є тільки двоє.

Почуття, як музика у вічному повторі.