Tas - Dons

Mūžības dažas dzīvoja viņa

Tur kur visas laternas trīc

Trīsdesmit kaķu spēlēja valsi

Viena viņa griezās līdz rīts

Un likās iestrēdzis ir vēstures rats

Uz šaha dēļa viņai mūžīgais pats

Kad mana mute teica: «Brīnišķā, nāc!»

Tik pēkšņi teica, nosarku pats

Laikmetus dažus lasīja viņa

Lugas, kurās cerības gaist

Kaķi, kas viņai sargāja durvis

Brēca kamēr ūsas sāk kaist

Bet manas acis sauca: «Brīnišķā, nāc!»

Kāpēc tā notiek es nezinu pats

Mums laikam abiem bija iestājies bads

Jau ilgi bija plosījies bads

Melnajās segās ielauzās gaisma

Lai viņi netic — nekas

Salauzt mūs nevar miljoniem gadu

Mums abiem ir noticis tas

Kas mums par daļu, ka saulē zvilnot

Daudzi nemāk dabūt neko

Viņiem vēl ilgi jāpaliek gribot

Paņemt mūsu augšējo do

Melnajās segās ielauzās gaisma

Lai viņi netic — nekas

Salauzt mūs nevar miljoniem gadu

Mums abiem ir noticis tas

Salauzt mūs nevar miljoniem gadu

Mums abiem ir noticis tas

Mums abiem ir noticis tas

Віку деякі жили нею

Де тремтять усі ліхтарі

Тридцять котів грали вальс

Одного вона повертала до ранку

І він ніби застряг у колесі історії

На шаховій дошці для її вічного Я

Коли мої уста сказали: "Чудово, давай!"

Так раптом сказав, червоніє сам

Вона читала деякі віки

Грає там, де згасають надії

Кішка, яка охороняла її двері

Почали горіти вуса

Але мої очі закричали: «Чудово, давай!»

Чому так буває, я сам не знаю

Ми обидва голодували

Довгий час лютував голод

Світло увірвалося в чорні ковдри

Нехай не вірять – нічого

Нас не можна зламати мільйони років

Це сталося з нами обома

Яка частина нас, що сонце мерехтить

Багато хто не знає, як щось отримати

Їм попереду довгий шлях

Візьміть наш топ зробити

Світло увірвалося в чорні ковдри

Нехай не вірять – нічого

Нас не можна зламати мільйони років

Це сталося з нами обома

Нас не можна зламати мільйони років

Це сталося з нами обома

Це сталося з нами обома