Winterschlaf - Donato

They say that things just cannot grow

Beneath the winter snow

Or so I have been told

Die Sonne nicht warm genug, der Schnee kann nicht schmelzen

Und die Wunde platzt immer wieder aus allen Nähten

Egal was er denkt, er denkt immer nur an das eine Mädchen

Und er rennt und rennt durch die Innenstadt um ihr zu begegnen

Träumt von ihr, selbst wenn er wach ist, das bestätigt sein Gefühl

Dass seine Seele gelähmt ist, weil sie ihm fehlt —

Und das ist umso schlimmer wenn er wach wird und sie nicht mehr hier ist

Weil er dann begreift, dass er geträumt hat und sie nicht mehr hier ist

Lange her, aber kein Gras drüber gewachsen

Der Schnee bedeckt das Trümmerfeld, veredelt was die Beiden hatten

Augenlider verkleben, die Bilder bleiben haften

Von der Zeit im Winter, den die Beiden verbrachten

Kann sie nicht waschen, er will seh’n wie ihre Augen lachen

Und hält sie fest, auch wenn er spürt, dass die Bilder verblassen

Er hört die alten Sachen, das Tape dass er aufnahm

Er schläft, sie kehrt zurück, doch geht bei Sonnenaufgang

Er drückt sich fest an das Kissen, er kann sie spüren

Jede Nacht, wenn er träumt ist sie für ne Stunde bei ihm

Die Wahrheit simuliert in ei’m Traum, er kann sie fühlen

Fingerspitzen berühren sich, beide euphorisiert

Und egal wohin er blickt, er sieht immer nur ihr Gesicht

Wie in 'nem Spiegelkabinett, nur das jeder von ihnen zerspringt

Denn er wacht auf, jeden Morgen wenn der Wecker klingelt

Die Erinnerungen bleiben, doch der Rest verschwindet

They say that things just cannot grow

Beneath the winter snow

Or so I have been told

Es ist nicht so dass sie fehlt

Nur dass er diese Leere nicht füllen kann wenn sie geht

Er sitzt betrunken zuhause, kann nichts bewegen

Bewegt sich nur in Erinnerungen, während sie ihren Sommer lebt

Es tut nicht mehr weh

Das Herz erfroren, wie ne Pflanze unter dem Schnee

Regungslos gefangen in Gefühl'n, keiner kann sehn

Dass die Katastrophe beginnt wenn er von ihr träumt, doch sie geht ihren Weg

Und streichelt seinen Kopf wenn er schläft

Vielleicht ist es ja doch nicht zu spät

Er macht sich noch Hoffnung, doch sie geht

Gedankengänge verflochten, was ist Traum — was Realität?

Er fühlt sich wie ein Kind, eingesperrt in einem Gitterbett

Bedrohung riesengroß, dabei tobt hier nur ein Gewitterchen

Aber er spürt die Verbindung nicht, sie ist abgerissen

Tagträume verblassen, wie Wäsche ohne Colourwaschmittel

Sehnsucht gewichen, gewaschene Kissen

Die nicht mehr duften nach eu’ren Nächten in seiner Hütte

Bandsalat im Tape, die Fäden gerissen

Keine Erinnerung ans kleb’rige ficken, der Schweiß ist trocken

Die Gläser in der Spülmaschine, der Lippenstift weggewischt

Es wird noch einen Sommer lang dauern, bis es vergessen ist

Hauptsache der Winter geht, sie ist verschwunden

Und fliegt nach oben, aber er ist hier unten

Sie flüstert ihm in’s Ohr, er kann sie nicht hören

Alles viel zu laut, die Stimme verzerrt

Ihr Gesicht verschwimmt, Erinnerung tot

Lachen erstickt, alles viel zu lang her

Schnee geschmolzen, auch wenn er wollte

Sie hat kein Platz mehr in seinem Herz

Liebe erloschen, Tränen getrocknet

Alles vorbei, nein — er fühlt sie nicht mehr

I still believe in summer days

The seasons always change

And life will find a way

Вони кажуть, що речі просто не можуть рости

Під зимовим снігом

Принаймні так мені сказали

Сонце не гріє, сніг не може розтанути

А рана все тріщить по швах

Що б він не думав, він завжди думає лише про одну дівчину

А він біжить і біжить центром назустріч їй

Сни про неї, навіть коли він не спить, це підтверджує його почуття

Що його душа паралізована, тому що йому її не вистачає -

І це ще гірше, коли він прокидається, а її вже немає

Бо тоді він розуміє, що приснився і її вже немає

Давно, але над ним трава не росла

Сніг покриває поле сміття, облагороджуючи те, що було в обох

Повіки злипаються, картинки склеюються

З того часу взимку, який провели двоє

Не може її помити, він хоче побачити, як її очі посміхаються

І тримається за них, навіть коли відчуває, що образи бліднуть

Він чує старі речі, касету, яку він зробив

Він спить, вона повертається, але йде зі сходом сонця

Він міцно притискається до подушки, відчуває її

Кожної ночі, коли йому сниться, вона з ним протягом години

Правда симулює уві сні, він це відчуває

Кінчики пальців торкаються, обидва відчувають ейфорію

І куди б він не дивився, він бачить лише її обличчя

Як у дзеркальній залі, тільки кожне з них розбивається

Тому що він прокидається щоранку, коли дзвонить будильник

Спогади залишаються, а решта зникає

Вони кажуть, що речі просто не можуть рости

Під зимовим снігом

Принаймні так мені сказали

Справа не в тому, що вона пропала

Тільки він не може заповнити цю порожнечу, коли вона піде

Сидить вдома п'яний, нічого не може поворухнути

Переживає своє літо лише в спогадах

Більше не болить

Серце завмерло, як рослина під снігом

Непорушний, захоплений почуттями, ніхто не бачить

Що катастрофа починається, коли він їй сниться, але вона йде своєю дорогою

І гладить його по голівці, коли спить

Можливо, ще не пізно

Він ще сподівається, але вона йде

Переплітаються ланки думок, що сон — що дійсність?

Він відчуває себе дитиною, замкненою в ліжечку

Величезна загроза, але тут вирує лише маленька гроза

Але він не відчуває зв'язку, він обірвався

Мрії тьмяніють, як білизна без кольорового прального засобу

Туга пропала, подушки випрані

Вони вже не пахнуть твоїми ночами в його хатині

Скотч салат в скотч, нитки порвані

Жодного спогаду про липкий трах, піт сухий

Стакани в посудомийній машині, помада стерта

Пройде ще літо, поки воно не забудеться

Головне, що зима пішла, вона пішла

І злітає вгору, а він тут внизу

Вона шепоче йому на вухо, він її не чує

Все дуже голосно, голос спотворений

Її обличчя розпливається, пам'ять мертва

Сміх придушений, усе дуже давно

Сніг розтанув, навіть якщо він хотів

Їй більше немає місця в його серці

Любов пропала, сльози висохли

Все минулося, ні — він її вже не відчуває

Я все ще вірю в літні дні

Пори року завжди змінюються

І життя знайде