Du - Donato

Ausgesetzt in einer fremden Welt, wo du niemanden kennst

Und niemanden siehst, nicht mal dich selbst

Weil das Leben eben spielt wie es will, keine Rücksicht nimmt

Von allen Schicksalsschlägen war dieser für dich bestimmt

Die Trauer füllt Lücken, für die Freunde, die gehen

Wie das Augenlicht letztes Jahr, beim Unfall am See

Hast nur noch Bilder vor Augen, wenn du mal schläfst

Auch wenn du’s nicht glaubst, sie sind auf dem Weg

Und es klopft an der Tür

Seit Jahren nichts voneinander gehört

Doch von 'nem alten Freund gehört, was passiert

Zweifel zur Seite geschoben und einfach losgerannt

Blindlings auf dem Wege zu dir

Kritischen Stimmen getrotzt, sich hinweggesetzt, alte Zöpfe getrennt

Für das Wiedersehen 'ne Menge riskiert

Und jetzt steht ihr hier

Fast wortlos in den Armen gelegen

Lebenssinne geatmet, weil du sie fühlst: Freundschaft

Ihr beide zusammen

Und auf einmal ergibt das alles einen Sinn

Ihr beide zusammen

Auch wenn sich die Wege mal trennen

Seid ihr trotzdem noch füreinander bestimmt

Ihr beide zusammen

Schwerelos, völlig entspannt

Ganz egal, was die Zukunft auch bringt

Und dann hört ihr euch zu

Probleme aus der Welt geschafft

Kein Blatt, das dazwischen passt

Er, sie, es, wir, ihr, sie — ich und du

Du warst das Wohnzimmer für seinen Frust, das Monatsticket ins Glück

Ein stiller Bewohner, der ihn beschützt

Hast den Komapatienten wachgeküsst, dich in den Sturm gestellt

Das Licht angeknipst, in einer für ihn dunklen Welt

Du lässt ihn alles durch deine Augen sehen

Dank deiner Worte ist euer Planet für ihn genauso schön

Das Loch in der Seele fast repariert

Auch wenn das Augenlicht nicht wiederkehrt

Lohnt es sich für ihn, aufzustehen

Nicht mal im Ansatz dasselbe Schicksal geteilt

Und doch fühlst du mit ihm, als wäre es deins

Bist in schweren Stunden die Stütze, das Seil

Der leuchtende Blick — der Schmerz ist vorbei

Aber sag mir noch: wenn es wahr ist, dass Freundschaft offene Wunden heilt

Warum sind so viele allein?

Du weißt es nicht

Zuckst mit den Schultern und drehst dich um

Покинутий у дивний світ, де ти нікого не знаєш

І нікого не бачити, навіть себе

Тому що життя просто грає, як хоче, не виявляючи уваги

З усіх ударів долі цей був призначений тобі

Горе заповнює прогалини для друзів, які відходять

Як зір минулого року, в аварії на озері

Коли ви спите, у вашій пам’яті виникають лише картинки

Навіть якщо ви не вірите, вони вже на шляху

І в двері стукають

Не чули один одного роками

Але почув від старого друга, що відбувається

Сумніви відкинув і просто побіг

Наосліп на шляху до вас

Кидай виклик критичним голосам, кидай виклик їм, ламай старі звички

Багато ризикував заради возз'єднання

А тепер ти стоїш тут

Лежать на руках майже без слів

Вдихати відчуття життя, тому що ти їх відчуваєш: дружба

ви двоє разом

І раптом усе набуває сенсу

ви двоє разом

Навіть якщо ми розійдемося

Ви все ще призначені один для одного?

ви двоє разом

Невагомий, повністю розслаблений

Незалежно від того, що принесе майбутнє

А потім слухаєш себе

проблеми поза світом

Немає аркуша, який поміщається між ними

Він, вона, воно, ми, ти, вони — я і ти

Ви були вітальнею для його розчарування, місячним квитком до щастя

Мовчазний житель, який його захищає

Поцілував пацієнта в комі, який прокинувся, зіткнувся зі штормом

Увімкнув світло в темному для нього світі

Ви дозволяєте йому бачити все вашими очима

Завдяки вашим словам ваша планета для нього така ж прекрасна

Діра в душі майже зачинена

Навіть якщо зір не повертається

Чи варто йому вставати?

Навіть віддалено не розділили ту саму долю

І все ж почуваєшся з ним так, наче це твоє

У важку годину ти опора, мотузка

Сяючий погляд — біль минула

Але скажи мені: чи правда, що дружба лікує відкриті рани

Чому так багато самотніх?

Ти не знаєш

Знизує плечима і обертається