Alle må falle - Don Martin

Alle må falle tusen ganger

Den som ikke får falle, faller hardest av alle

Alle må falle tusen ganger

Den som ikke forfaller, kommer forfalle

Jeg sto og så deg falle, kompis, du snubla og gikk på trynet ditt

Og alt du hadde falt omkring deg, sprengt i biter, dynamitt

Jeg så deg falle, men det som var verre enn å se deg ramle

Var at du ikke visste hvordan du skulle ta imot fallet

Reise deg opp og børste av deg

Slikke dine sår, trøste ferdig fra deg

Aldri falt før og lært deg å leve med det

Så når det først smalt ble du bare liggende nede

Den som ikke møter motstand finner aldri mot

Alle må falle for å lære hvordan ta imot

E’kke du rusta for livet, så blir du satt ut av mindre

Alle blir utsatt med tiden før eller seinere glir du

De sier alt som ikke dreper gjør deg sterkere, jeg tror’kke det

For ingen av oss kommer til å herdes helt

Men det som sikkert er at ingen lærdom læres lett

Som lar deg løse det som livet kaster på deg særlig det

Som ikke var som planen, så du snubler brått og tråkker feil

Så klart jeg kommer dra deg opp når livet knocker deg

Men om jeg ikke sa du måtte lære er jeg vel en dårlig venn

Som lar deg leve lett å dytte ned igjen

Jeg så deg snubla rett på trynet, du skrubba knærne og begynte å grine

Skrikene dine stakk meg nok hardere enn det knærne svir, men

Jeg skulle gjerne pakka hele verden inn i puter

Gjort alt mykt og stått der klar og tatt imot når kante slutter

For alle gangene jeg tryna sjøl, jeg veit det vakke

Meg det ramma mest, men den som måtte stå og la meg vakle

For om du aldri får noen sår som du kan hele, herdner

Heller aldri huden som må hardnes før du treffer verden

Og lære stå på egne bein, beggge beina støtt

Selv om verden tipper helt, selv om det blir tøft

Mest av alt det som jeg har, det som ligger i meg

Så vil jeg lære deg å reise deg, ikke gi deg

Ikke gi deg

Ikke gi deg

Ikke gi deg

Så vil jeg lære deg å reise deg

Ikke gi deg

Кожен повинен впасти тисячу разів

Той, кому не дано впасти, падає найважче з усіх

Кожен повинен впасти тисячу разів

Хто не згасне, той згасне

Я стояв і дивився, як ти впав, друже, ти спіткнувся і впав на обличчя

І все, що ти мав, упало навколо тебе, розлетілося на шматки, динаміт

Я бачив, як ти впав, але що було гірше, ніж спостерігати, як ти падав

Ти не знав, як витримати падіння

Встаньте і відмахніться

Зализуйте ваші рани, втіха зроблена від вас

Ніколи раніше не падав і навчився з цим жити

Отже, коли він вперше грюкнув, ви просто лежали

Той, хто не зустрічає опору, ніколи не знаходить мужності

Кожен повинен впасти, щоб навчитися отримувати

Якщо ви не підготуєтеся до життя, вас буде відлякати менше

Рано чи пізно всі викриваються

Кажуть, що все, що не вбиває, робить сильнішим, я так не думаю

Тому що ніхто з нас не вилікується повністю

Але можна сказати точно те, що жоден урок не засвоюється легко

Що дозволяє вам вирішити те, що кидає на вас життя, особливо це

Що було не так, як було заплановано, тож ви раптово спіткнулися й помилилися

Звичайно, я підтягну тебе, коли життя зруйнує тебе

Але якщо я не сказав, що тобі треба вчитися, то, мабуть, я поганий друг

Що дозволяє вам легко жити, щоб знову натиснути

Я бачив, як ти спіткнувся прямо на обличчя, потер коліна й почав сміятися

Ваші крики, напевно, вразили мене сильніше, ніж коліна, але

Я хотів би весь світ загорнути в подушки

Зробив усе м’яким і стояв напоготові та отримав, коли край закінчується

За весь час, коли я пробував себе, я це добре знаю

Мене це вразило найбільше, але той, хто мав стояти, дозволяв мені захитатися

Тому що, якщо ви ніколи не отримуєте жодних ран, які ви можете вилікувати, загартовується

Ані шкіра, яка має затвердіти, перш ніж ви потрапите у світ

І навчіться міцно стояти на своїх ногах

Навіть якщо світ повністю перекинеться, навіть якщо стане важко

Найбільше те, що я маю, те, що лежить у мені

Тоді я навчу вас підніматися, а не дам вас

Не піддавайтеся

Не піддавайтеся

Не піддавайтеся

Тоді я навчу тебе вставати

Не піддавайтеся