Свечи - Дмитрий Данилин

Горели свечи под дождем.

Не гасли.

Я в одиночестве своем

Был счастлив.

Тебе, неверная моя,

Был верным,

Но не последним для тебя,

Не первым.

Мне не понять твою любовь.

Она коварна.

То в ноги падает, то вновь

Неблагодарна.

И мне печаль не утолить

Любовью странной.

Не заживает и болит

На сердце рана.

Скажи, зачем горят они,

Те свечи?

Пожалуй, стоит объяснить.

Да не чем.

Тебя, неверная моя,

Я проклял.

Погасли свечи, от дождя

Промокли.

Горіли свічки під дощем.

Не гасли.

Я в самотності своїй

Був щасливий.

Тобі, невірна моя,

Був вірним,

Але не останнім для тебе,

Не першим.

Мені не зрозуміти твою любов.

Вона підступна.

То в ноги падає, то знову

Невдячна.

І мені печаль не вгамувати

Любов'ю дивною.

Не гоиться і болить

На серце рана.

Скажи, навіщо вони горять,

Ті свічки?

Мабуть, варто пояснити.

Так не чим.

Тебе, невірна моя,

Я прокляв.

Погасли свічки, від дощу

Промокли.