Violeiros - Djavan

Anteontem minha gente

Fui juiz numa função

De violeiros no nordeste

Cantando em competição

Vi cantar Dimas Batista e Otacílio seu irmão

Ouvi um tal de Ferreira

Ouvi um tal de João

Um a quem faltava um braço

Tocava com uma só mão

Mas como ele mesmo disse

Com veia de emoção

«eu canto a desesperança

Vou na alma e dou um nó

Quem me ouvir vai ter lembrança

De Tomás de um braço só»

Outro por nome de Euclides

Pedia com voz mais rouca

Maior atenção de Eurides

Mas dizem que ela era mouca

Já o Joca de Carminha

Não via a hora chegar

Por onde anda Nezinha

Que não vem me ver cantar?

Aquilo é mulher de lua

Dia tá bem, outro não

Gosta de mim, mas não vê

Futuro na profissão

Mesmo assim jurou que vinha

E me fez ficar contando

Sem saber cadê Nezinha

Joca foi desanimando

Friagem no lajedo

No ar do olhar um tormento

Cantar os males mode apagar

Um amor ardendo

Dentre todos repentistas

Zé Jacinto é o mais menino

Esse nem tava na lista

Mas é neto de Jovino

João Braúna e Pernambuco

Arribaram sem cantar

Um porque tava de luto

O outro não quis explicar

Cá no desvão do nordeste

A vida não vale o nome

É gente que nasce e cresce

Pra dividir sede e fome

Mal começou Zé de Tonha

Todos caíram vencidos

Cantando suas vergonhas

Foi ele o mais aplaudido

Friagem no lajedo

No ar do olhar um tormento

Cantar os males mode apagar

Um amor ardendo

позавчора мій народе

Я був суддею на посаді

Від віалістів із північного сходу

Спів на конкурсі

Я бачив, як співають Дімас Батіста та Отасіліо, його брат

Я чув як Феррейра

Я чув такого Жоао

Той, кому не вистачало руки

Грали однією рукою

Але як він казав

З жилкою емоцій

«Я співаю про безнадійність

Іду до душі і зав’язую вузол

Хто мене послухає, той згадає

Від однорукого Томаша»

Інше на ім’я Евкліда

— запитав я хрипкішим голосом

Більша увага з боку Eurides

Але кажуть, що вона була божевільною

Вже Хока де Кармінья

Я не міг дочекатися прибуття

Куди йде Незіньха?

Хто не приходить подивитися, як я співаю?

Це місячна жінка

Один день добре, інший ні

Подобається мені, але не бачить

Майбутнє в професії

І все-таки він поклявся, що прийде

І змусив мене продовжувати рахувати

Не знаючи, де Незіньха

Гра розчаровувала

Холод на плиті

У повітрі погляду мука

Стирання режиму співу зла

Палаюче кохання

Серед усіх раптових

Зе Хасінто — самий хлопчик

Цього навіть у списку не було

Але він онук Jovino

Жоао Брауна та Пернамбуку

Прийшли без співу

А тому що я був у жалобі

Інший не захотів пояснювати

Тут, у районі північного сходу

Життя не варте свого імені

Це люди, які народжуються і ростуть

Щоб розділити спрагу й голод

Це ледве почалося Зе де Тонья

Усі впали переможені

співаючи свій сором

Найбільше аплодували йому

Холод на плиті

У повітрі погляду мука

Стирання режиму співу зла

Палаюче кохання