The Gambit -

Take my hand, oblivious child

Wading in blissful Lethe

Heed my voice, solemn and true

Caressing whispers ‘neath your temple

Let it seep into those translucent eyes

Filling in the serpent spine

Auditorium of unpredictable precision

The truth woven of a million lies

All there is and all that’s been

Is but a song of transient glory

As the more we coalesce the more it arises

Beautiful tragedy, deciduous beauty

Welcome to this limbo

Farm of the imaginary oracles

Be wary of the four freaks

Names of Knowledge

Elder of the altar

Infant of insight

And myself (Keeper of the keys)

Take my hand, succulent youth

Let me tell you the epoch of your heart

Everlasting incandescence of ravenous lust

Let my body shroud your mind in adulation

And my touch ignite the flames within

Let it burn through your veins under trembling skin

Keep you lascivious gaze to mine

These enamoured eyes won’t tell lies

Do you feel the arrivals of the sharp reverberations?

Let them whisk you to glorious rapture

Take my hand, stranded girl

Let us open the gates to the universe

And claim your rightful throne

The so called worlds of the living lay at your feet

This is not the chance

To play the innocent

You are the initiator of the chosen-kind

This is the only chance

For you to give yourself to me

Let’s dance…

To the Victory we both share

Of the inside;

shall we reveal the gates?

Open thy self;

as thou heareth the circles

Dancing, like a broken carousel

Take my hand, lost deity

Your mind’s creation is absolution

Beckon forth the sun’s Sabbath

Let you’re fantasies bid you flight

And sway with me under the pale moonlight

You have risen atop the world

At the level of the so called watchful eye

Beware the Arcanist’s ways

The most delicate and the most contagious

Because you’re the only one who preached long enough

Relax!

And cross the doorway

Flashbacks thou see

Of thy ancestor’s fears and lies

Forgotten, like a rusted carousel

Shall we dance?

Візьми мене за руку, забудька дитино

Пробираючись у блаженну Лету

Прислухайся до мого голосу, урочистого та правдивого

Ласкаво шепоче «під твоїм скронем».

Нехай воно просочується в ці напівпрозорі очі

Заповнення хребта змії

Аудиторія непередбачуваної точності

Правда, зіткана з мільйона брехні

Все, що є і все, що було

Це не пісня минущої слави

Чим більше ми об’єднуємося, тим більше це виникає

Прекрасна трагедія, листяна краса

Ласкаво просимо в цей підвішений стан

Ферма уявних оракулів

Будьте обережні з чотирма виродками

Назви знань

Старійшина вівтаря

Немовля прозорливості

І я (Хранитель ключів)

Візьми мене за руку, соковита молоде

Дозвольте мені розповісти вам про епоху вашого серця

Вічне розжарювання хижої пожадливості

Дозвольте моєму тілу огорнути твій розум лестою

І мій дотик запалює полум’я всередині

Нехай воно прогорить у ваших венах під тремтячою шкірою

Не дивлячись на мій погляд

Ці закохані очі не будуть брехати

Чи відчуваєте ви прихід різких реверберацій?

Нехай вони доведуть вас до славного захоплення

Візьми мене за руку, дівчино

Давайте відкриємо ворота у Всесвіт

І претендувати на свій законний трон

Так звані світи живих лежали біля ваших ніг

Це не шанс

Щоб зіграти невинних

Ви є ініціатором обраного роду

Це єдиний шанс

Щоб ти віддався мені

Давай танцювати…

До Перемоги ми обидва ділимося

Зсередини;

ми відкриємо ворота?

Відкрийте себе;

як ти чуєш кола

Танці, як зламана карусель

Візьми мене за руку, втрачене божество

Творення вашого розуму — це відпущення

Вакувати сонце на суботу

Нехай ваші фантазії пропонують вам полетіти

І колись зі мною під блідим місячним світлом

Ви піднялися на вершину світу

На рівні так званого пильного ока

Остерігайтеся способів Арканіста

Найделікатніша і найзаразніша

Тому що ви єдиний, хто проповідував достатньо довго

Розслабся!

І перетніть дверний проріз

Ви бачите спогади

Про страхи й брехню твого предка

Забутий, як іржава карусель

Будемо танцювати?