Telefon - Diox, The Returners

Znowu zachodzi słońce, jestem w jednym z miast

Stoję na peronie dworca, który mierzy czas

Wiem, że jesteś sama, tak jak ja jestem sam

Trzymam w ręku telefon, numer doskonale znam

Numer sprzed lat, numer, który wiele słyszał

Obietnice bez pokrycia, które pękły jak klisza

Przed oczami mam obrazy, których nikt nie widział

Ale wszystko to proch, gdy na ziemię spada kryształ

Myślę by zadzwonić, wciskam pierwszą z cyfr

Kilka lat życia mija, nim wybiorę drugą z nich

Wszystko się przewija, mija jak sekundowy film

Mija czas, mijam ja, życie mija w kilka chwil

Widzę Twoją twarz w obrazach naszej przeszłości

Twoje oczy, gdy mówiłem szczerze o miłości

Twoje oczy, gdy układaliśmy wspólnie plany

Te, w których nie było nienawiści i zdrady

Tak wiele mam Ci dziś do powiedzenia

Wiem, tamten czas minął bezpowrotnie

Tak być musiało, Ty najlepiej sama wiesz

Tamte dni to przeszłość, dziś to wszystko wraca.

Zanim wybiorę trzecią z cyfr w telefonie

Wchodzę w kolejną dobę, puste serce jak peron

Wypełniam je nadzieją, że kiedyś Ci opowiem

I wybaczysz mi wszystko, między prawdą a betonem

Każdy mój wers był dedykowany Tobie

W jej oczach widzę błysk, dziś sam nie wiem co niosę

Upadki tak niskie, że nie dostrzegę okiem ich

Patrząc na ziemię, ze wstydu spuszczając głowę i

Kolejne dwie wybieram ruchem z pamięci

Cztery pięć sześć pięć cztery, świat się kręci

Wiem ile nadziei zbudowałem przez lata

Wiem ile zrujnowałem, widzę, że świat zawraca

Wiem ile trosk, łez, bólu wiele niosłem

Zapiszę to na wosk (?) to Ty tworzysz historię

Zanim wybiorę ostatnie dwie i zadzwonię

Numer jeden, podpowiada książka w telefonie

Tak wiele mam Ci dziś do powiedzenia

Wiem, tamten czas minął bezpowrotnie

Tak być musiało, Ty najlepiej sama wiesz

Tamte dni to przeszłość, dziś to wszystko wraca.

Dzwoniłem wiele razy, nie raz z problemami

Twój głos dodawał mi zawsze nadziei i wiary

Nadziei w lepsze jutro, wiary, że damy radę

Z lojalnym składem tylko Ty dałaś radę

Ja nie koniecznie jak spinacz o siódmej rano

Jestem z tych co późno zasypiają, późno wstają

Ten kac jest moralny, ten stan jest fatalny

Ten plan, który miałem nie staje się triumfalny

Przedostatnia cyfra, ja czuję się ostatni

Gdy wybieram ostatnią, to tonę na dnie jak statki

Strach na pokładzie, gdzie jestem kapitanem

Ja wziąłbym Cię za rękę i chętnie poszedł dalej

Nie mam odwagi pytać czy mi wybaczysz

Nie mam odwagi, mam tylko strach w oczach

Nie mam odwagi pytać czy mi wybaczysz

Chcę Ci powiedzieć, że zawsze będę Cię kochał

Tak wiele mam Ci dziś do powiedzenia

Wiem, tamten czas minął bezpowrotnie

Tak być musiało, Ty najlepiej sama wiesz

Dziś to wszystko wraca.

Przepraszam.

Сонце знову сідає, я в одному з міст

Я стою на пероні станції, яка вимірює час

Я знаю, що ти самотній, як і я

Тримаю телефон в руці, номер знаю прекрасно

Кілька років тому, яку він чув багато

Обіцянки без покриття, які лопнули, як кліше

Перед очима у мене картини, яких ніхто не бачив

Але все це пил, коли кристал падає на землю

Думаю подзвонити, натиснути першу цифру

Проходить кілька років мого життя, перш ніж я виберу друге

Все прокручується як у другому фільмі

Минає час, минає я, життя минає за кілька миттєвостей

Я бачу твоє обличчя на картинах нашого минулого

Твої очі, коли я говорив чесно про любов

Твої очі, коли ми разом будували плани

Тих, де не було ненависті та зради

Я маю так багато розповісти тобі сьогодні

Я знаю, що час минув назавжди

Так мусило бути, ти сам найкраще знаєш

Ті часи минули, сьогодні все повертається.

Перш ніж вибрати третю цифру на телефоні

Я йду наступного дня, порожнє серце, як платформа

Я сповнюю їх надією, що одного разу розповім тобі

І ти мені пробач за все між правдою і бетоном

Кожен мій рядок був присвячений Тобі

Я бачу спалах в її очах, сьогодні я не знаю, що я несу

Падають так низько, що я їх не бачу

Дивлячись на землю, опускаючи голову від сорому і

Наступні два вибираю рухом по пам'яті

Чотири п'ять шість п'ять чотири, світ обертається

Я знаю, скільки надії я побудував за ці роки

Я знаю, скільки я зруйнував, я бачу, як світ повертається назад

Я знаю, скільки хвилювань, сліз і болю я перенесла

Я покладу на віск (?) Ви робите історію

Перш ніж я виберу останні два і подзвоню

Номер один, говорить телефонна книга

Я маю так багато розповісти тобі сьогодні

Я знаю, що час минув назавжди

Так мусило бути, ти сам найкраще знаєш

Ті часи минули, сьогодні все повертається.

Я дзвонив багато разів, жодного разу не було проблем

Ваш голос завжди давав мені надію і віру

Надія на краще завтра, віра в те, що ми зможемо це зробити

Тільки ви зробили це з вірною командою

Мені не обов’язково подобається скріпка о сьомій ранку

Я з тих, хто пізно засинає, пізно встає

Це похмілля моральне, цей стан жахливий

Цей план, який я мав, не стає тріумфальним

Передостанній номер, я відчуваю останній

Коли вибираю останнє, то опускаюся на дно, як кораблі

Страх на борту, де я капітан

Взяв би тебе за руку і з радістю пішов би далі

Я не смію запитати, чи ти пробачиш мене

Не смію, просто страх в очах

Я не смію запитати, чи ти пробачиш мене

Я хочу тобі сказати, що я завжди буду любити тебе

Я маю так багато розповісти тобі сьогодні

Я знаю, що час минув назавжди

Так мусило бути, ти сам найкраще знаєш

Сьогодні все повертається.

вибач