Roza - Dimitris Mitropanos

Τα χείλη μου ξερά και διψασμένα

Γυρεύουνε στην άσφαλτο νερό

Περνάνε δίπλα μου τα τροχοφόρα

Και συ μου λες μας περιμένει η μπόρα

Και με τραβάς σε καμπαρέ υγρό

Βαδίζουμε μαζί στον ίδιο δρόμο

Μα τα κελιά μας είναι χωριστά

Σε πολιτεία μαγική γυρνάμε

Δε θέλω πια να μάθω τι ζητάμε

Φτάνει να μου χαρίσεις δυο φιλιά

Με παίζεις στη ρουλέτα και με χάνεις

Σε ένα παραμύθι εφιαλτικό

Φωνή εντόμου τώρα ειν' η φωνή μου

Φυτό αναρριχώμενο η ζωή μου

Με κόβεις και με ρίχνεις στο κενό

Πώς η ανάγκη γίνεται ιστορία

Πώς η ιστορία γίνεται σιωπή

Τι με κοιτάζεις Ρόζα μουδιασμένο

Συγχώρα με που δεν καταλαβαίνω

Τι λένε τα κομπιούτερς κι οι αριθμοί

Αγάπη μου από κάρβουνο και θειάφι

Πώς σ' έχει αλλάξει έτσι ο καιρός

Περνάνε πάνω μας τα τροχοφόρα

Και γω μέσ' στην ομίχλη και τη μπόρα

Κοιμάμαι στο πλευρό σου νηστικός

Πώς η ανάγκη γίνεται ιστορία

Πώς η ιστορία γίνεται σιωπή

Τι με κοιτάζεις Ρόζα μουδιασμένο

Συγχώρα με που δεν καταλαβαίνω

Τι λένε τα κομπιούτερς κι οι αριθμοί

Мої губи сухі й спраглий

Вони крутяться на асфальтовій воді

Повз мене проїжджають колісні машини

А ти кажеш, що нас чекає буря

А ти втягуєш мене в кабаре рідину

Разом ходимо однією дорогою

Але наші клітини окремі

Повертаємось у чарівний стан

Я більше не хочу знати, про що ми просимо

Досить дати мені два поцілунки

Ти граєш зі мною в рулетку і втрачаєш мене

У кошмарній казці

Голос комах тепер мій голос

Плетиста рослина моє життя

Ти ріжеш мене і кидаєш у порожнечу

Як потреба стає історією

Як історія стає мовчанням

Чого ти дивишся на мене Роза заціпеніла

Вибачте за нерозуміння

Про що говорять комп’ютери та цифри

Моя любов до вугілля та сірки

Як вас так змінила погода?

Понад нами проїжджає колісна техніка

А я йду крізь туман і дощ

Я сплю поруч з тобою постом

Як потреба стає історією

Як історія стає мовчанням

Чого ти дивишся на мене Роза заціпеніла

Вибачте за нерозуміння

Про що говорять комп’ютери та цифри