Келейный сон - DИАСПОРА

Вспомни, еще когда пара бокалов были наполнены

еще не успели даже настроить экран,

помнишь тогда было ровно, теперь не пишет перо.

Странно… все эти годы я будто с иронией

убивал скучность, вооброжал галаграммы,

муза шептала новеллы где-то в шести томах.

мне

приходилось впитывать увы только титры.

это все, что я помню из книг последних мыслителей.

мне… мне бы хоть раз еще увидеть твой образ, а не отрасль

и мир слепых псов, где все косвенно.

им несуждено лететь высоко, как и мне.

Пойми…

Я уже не помню твой запах, но знаю точно

не он сейчас под окнами пытается

проникнуть в дом вместе с хлопьями снега

значит следует ждать очередных снов — мимолетных, но преданных…

припев:

сон, келейный сон словно молитва

снег в лицо, в сердце аритмия.

прости меня бог, теперь мой климат зима,

ведь я не смог понять тебя тебя, увидеть

сон, келейный сон словно молитва

снег в лицо, в сердце аритмия.

прости меня бог, теперь мой климат зима,

ведь я не смог понять тебя тебя, увидеть сон…

город, ночь и комната, висит икона,

там шепот за окном, но я не слышу тебя

в состоянии келейного сна.

тот же снег тихо падает на руки,

рисуя картину зимы, до боли знакомую.

всего лишь прохожая залечиваешь раны временем, еще немного осталось…

те цифры остаются мифами на циферблате прошлого

и ты приходишь в мой мир без стука,

оставляя свой след в моем сознании

тайными местами где-то, зная, что вернешься опять.

меняешь облик, по-прежнему не терпишь слез,

твой образ запоминается надолго.

помимо того высокомерная, гордая,

храни молчание тайное,

на устах молитва твоя вещая вечная… вечная.

припев:

сон, келейный сон словно молитва

снег в лицо, в сердце аритмия.

прости меня бог, теперь мой климат зима,

ведь я не смог понять тебя тебя, увидеть

сон, келейный сон словно молитва

снег в лицо, в сердце аритмия.

прости меня бог, теперь мой климат зима,

ведь я не смог понять тебя тебя, увидеть сон…

Згадай, ще коли пара келихів були наповнені

ще не встигли навіть налаштувати екран,

пам'ятаєш тоді було рівно, тепер не пише перо.

Дивно… всі ці роки я ніби з іронією

вбивав нудність, уявляв галаграми,

муза шепотіла новели десь у шести томах.

мені

доводилося вбирати тільки титри.

це все, що я пам'ятаю з книг останніх мислителів.

мені... мені хоч раз ще побачити твій образ, а не галузь

і світ сліпих псів, де все побічно.

їм несуджено летіти високо, як і мені.

Зрозумій…

Я вже не пам'ятаю твій запах, але знаю точно

не він нині під вікнами намагається

проникнути в будинок разом з хлоп'ями снігу

значить слід чекати чергових снов - швидкоплинних, але відданих ...

Приспів:

сон, келійний сон немов молитва

сніг в обличчя, в серці аритмія.

пробач мені бог, тепер мій клімат зима,

адже я не зміг зрозуміти тебе тебе, побачити

сон, келійний сон немов молитва

сніг в обличчя, в серці аритмія.

пробач мені бог, тепер мій клімат зима,

адже я не зміг зрозуміти тебе тебе, побачити сон.

місто, ніч і кімната, висить ікона,

там шепіт за вікном, але я не чую тебе

у стані клейного сну.

той же сніг тихо падає на руки,

малюючи картину зими, до болю знайому.

лише перехожа заліковуєш рани часом, ще трохи залишилося.

ті цифри залишаються міфами на циферблаті минулого

і ти приходиш у мій світ без стуку,

залишаючи свій слід у моїй свідомості

таємними місцями десь, знаючи, що повернешся знову.

міняєш образ, як і раніше не терпиш сліз,

твій образ запам'ятовується надовго.

крім того зарозуміла, горда,

зберігай мовчання таємне,

на вустах молитва твоя вічна… вічна.

Приспів:

сон, келійний сон немов молитва

сніг в обличчя, в серці аритмія.

пробач мені бог, тепер мій клімат зима,

адже я не зміг зрозуміти тебе тебе, побачити

сон, келійний сон немов молитва

сніг в обличчя, в серці аритмія.

пробач мені бог, тепер мій клімат зима,

адже я не зміг зрозуміти тебе тебе, побачити сон.