Element 5: Resignation - Diary of Dreams

«Greif nicht nach den Sternen, wenn dir eine Welt zu Füßen liegt»,

hat mal jemand zu mir gesagt.

Schwachsinn!

Das einzige, was mir zu Füßen liegt,

sind die Überreste einer jämmerlichen Existenz.

Wer alles hat, hat eben viel

zu verlieren.

Ich habe nichts.

Also wovor sollte ich Angst haben?

Keiner könnte verstehen, was jetzt gerade in mir vorgeht.

Die zitternden Wände

und der bebende Boden irritieren nur leicht.

Die Zunge schleppt zögerlich Worte

zu Tage, und schon wieder geht das Licht aus.

Verdammt, warte mal eben…

alles kehrt zurück zu einer einzigen Frage: Was mache ich hier eigentlich?

Ich wollte meinen Frieden mit der Welt, aber die Welt wollte meinen Frieden

nicht

«Don't reach for the stars when the world is lying at your feet,»

someone once said to me.

Bullshit!

The only things lying at my feet are the

remains of a pitiful existence.

Those who have everything have a lot to lose.

I have nothing.

So what do I have to be afraid of?

No one can understand what I am going through right now.

The trembling walls

and vibrating floors are only a minor irritation.

Hesitantly, the tongue

quarries words, and again, the light goes out.

Damn, wait a second…

everything comes down to one single question: What am I doing here?!

I wanted to have peace with the world but the world does not want peace with me

«Не тягнись до зірок, коли у твоїх ніг світ»

хтось сказав мені колись.

фігня!

Єдине, що лежить біля моїх ніг

це залишки жалюгідного існування.

Якщо у вас є все, у вас є багато

втрачати.

я нічого не маю.

Так чого ж мені боятися?

Ніхто не міг зрозуміти, що зараз відбувається всередині мене.

Тремтячі стіни

і тремтяча земля лише злегка дратують.

Язик нерішуче тягне слова

сьогодні, і знову згасає світло.

Блін, зачекай хвилинку...

все повертається до єдиного питання: що я насправді тут роблю?

Я хотів свого миру зі світом, але світ хотів мого миру

ні

«Не тягнись до зірок, коли світ лежить у твоїх ніг»

хтось сказав мені колись.

фігня!

Єдине, що лежить біля моїх ніг

залишки жалюгідного існування.

Ті, хто має все, мають багато чого втрачати.

Я не маю нічого.

Так чого ж я маю боятися?

Ніхто не може зрозуміти, через що я зараз переживаю.

Тремтячі стіни

а вібраційні підлоги викликають лише незначне роздратування.

Нерішуче, язик

копає слова, і знову світло гасне.

Блін, зачекай секунду...

все зводиться до одного-єдиного питання: що я тут роблю?!

Я хотів мати мир зі світом, але світ не хоче миру зі мною