Au grès des charitables - Devon

Qu’il est fou de penser que nous pourrions trouver en ce lieu la lumière

Qu’il serait con de rêver de pouvoir apprivoiser tous ces foudres de guerres

Qu’il est triste de croire en ce divin pouvoir qui les changerait en pierre

Qu’il est drôle de prier pour on ne sait quelle paix à coups de Notre Père

Mais qu’il est beau pourtant de s’arrêter enfin devant notre misère

Et qu’il est grand surtout de n’pas être à genoux sur le seuil de l’Enfer

Nous voilà bien seuls au milieu des Titans

Des combats entre un Dieu et paraît-il Satan

Nous voilà perdus entre chien et loup

Au-dessus en dessous dis moi où allons-nous?

Qu’il est fou de penser à une pseudo égalité

Qu’il est beau de rêver en un semblant de liberté

L’homme aura t-il un jour en lui une once de fraternité

Est-ce-que le sang versé sera un jour rentabilisé?

Nous voilà bien seuls au milieu des Titans

Des combats entre un Dieu et paraît-il Satan

Nous voilà perdus entre chien et loup

Au-dessus en dessous dis moi où allons-nous?

Et nous voilà bien seuls un pied dans le tombeau

Au gré des charitables, des combats à l’amiable

Et nous voilà, perdus au coin de cette rue

Où les coeurs ricochent sur des restes d’obus

Як божевільно думати, що ми можемо знайти світло в цьому місці

Нерозумно було б мріяти про можливість приборкати всі ці громовиці воєн

Як сумно вірити в цю божественну силу, яка перетворить їх на камінь

Як смішно молитися за хтозна який мир ударами Отче наш

Але як прекрасно нарешті зупинитися перед нашим нещастям

І що особливо здорово не стояти на колінах на порозі Пекла

Ось ми одні серед титанів

Боротьба між Богом і нібито Сатаною

Ми заблукали між собакою і вовком

Зверху внизу скажіть мені, куди ми йдемо?

Це божевілля думати про псевдорівність

Як прекрасно мріяти в подобу свободи

Чи матиме людина колись у собі хоч грам братерства?

Чи окупиться колись кровопролиття?

Ось ми одні серед титанів

Боротьба між Богом і нібито Сатаною

Ми заблукали між собакою і вовком

Зверху внизу скажіть мені, куди ми йдемо?

І тут ми одні однією ногою в могилі

На милість благодійних, дружніх бійок

І ось ми заблукали за рогом

Де серця рикошетом відбиваються від залишків снарядів