Pesadelo Real - BCK, Devil

Fazia um tempo que eu não escrevia

Poesia com primazia, não abria o portal da mente

Despertador, que me deu bom dia

Caí na água fria e tomei um café quente

Eu tava naquela sintonia, que não se sente todo dia

Onde o pensamento encontra-se a frente

Esqueci até os problemas e merdas do sistema

Que o tempo todo quer foder a gente

Rolando «o próximo episódio» buscando meu lugar no pódio

Bolando um plano com os manos, borbulhando ideias, pronto pra compor

Ali um guerreiro se criava, e um plano que iniciava

Celebrando o rap com um mic duas mina do lado propagando o amor

To decidido e pronto pra acordar de verdade

Me esquivar de falsidade, me sentir mais à vontade

Pra realizar os meus planos, fazer o que eu queria, curtir os meus dias

Com mais poesia, sem zelo, graças a deus que eu fugi desse pesadelo

Que é a prisão, pensamento que nos encarcera

Presente na atmosfera, nos polui e nos degenera

Tire as cordinhas dos ombros, se levante dos escombros

Porque o tempo ta aí, voando e não nos espera!

Um ano depois me reuni, com mais dois mano é isso aí

Os sons que cês podem ouvir, pode crer que é tudo verdade

Entre as quedas necessárias, as dores e represálias

O amor é o que nos move daqui pra eternidade!

(Alexandre Devil)

O pesadelo só começa quando a gente acorda

Tua opinião relata só o que a incomoda

Tua visão é perspicaz, mas a ideia é torta

Que esse verso ressuscite tua mente morta

Fazendo amor em Poesia, celebrando a mim mesmo

Se eu não me contradisser tudo isso seria a esmo

Fazer rap anestesia a angustia da dor que eu vejo

E cada por do sol e a mesma morte que eu revejo

Mentes limitadas tentando filosofar

Dores mal curadas renascem pra assombrar

Tentam matar a arte, eu sigo celebrando a vida

Só a morte é de verdade pra uma mente esquisita

Condenado a Liberdade na imensa prisão sem muros

Retardam a realidade vivem em passados futuros

Poder traz felicidade pros covardes inseguros

A doença mental que envenena até os mais puros

Se apegar ao que é real é uma batalha perdida

Se só o que vejo existir a minha alma tá fudida

A poesia marginal segue queimando toda intriga

A insanidade presente do inicio ao fim da briga

O nada criador me liberta, Verde que te quero verde

O médico e o monstro, sempre alerta

Sai da reta, sou meu deus e meu diabo então não treta

Que de olhos fechados a consciência não desperta

O foda é que todos precisam ser livres pra que eu seja também

Mas preferem ter mentes medíocres, algo que não me convém

Buscam sempre o que não tem, tanto o mal quanto o bem

To caminhando pelo infinito e ainda querendo ir muito além

(Lucas Jonsu)

Penso e pratico, o infinito me consome

Como pode o carnaval acabar com um simples homem

A vontade de vencer não me impede de desistir

Largar o trampo de lado e para as ilhas sumir

Vou assumir, morre mais rápido um ser linguarudo

Fico quieto na minha, produzindo no meu mundo

Um poeta repentista que quer afastar o mal

Perdem a mente e a noção que nosso planeta está um caos

E eu sigo, mas já não tem jeito

Fico mais feliz quando os pássaros vejo

Andando descalço, sombra e água fresca

Saúde pra vista, observar que seria bom uma vida besta

Sem carro nas ruas eu de bike viajando

Andando nas trilhas, veja como eu to ficando

Com a mente aberta clássicos gravando

Eu só me sinto melhor entre batidas e planos

Fica leve o mundo é sujo, se o foco é money trabalhe muito

Essa é a visão dos astutos, por que seria diferente?

Faço rima, fico bem, deixe a arte abrir a sua mente

Não tem água e nem detergente, quem vai salvar os doentes?

Nesse tempo de agonia meu coroa já dizia

«malandro que é malandro não deixa louça na pia»

É porque problema não se cria

Se aparecer a gente briga, porque a paz é a saída

Quero só cuidar da minha vida

Ultimamente cada verso deferido é uma visão de cria

Concentro energias boas pra compor um rap raiz

O grande sonho da maioria é ter uma vida feliz

Вже давно я написав

Поезія з першістю, вона не відкривала портал розуму

Будильник, який подарував мені доброго ранку

Я впав у холодну воду й випив гарячої кави

Я був у цій мелодії, яку не відчуваєш щодня

Де попереду думки

Я навіть забув проблеми системи та лайно

Що весь час хоче нас трахнути

Катаючись на «наступний епізод» шукаю своє місце на подіумі

Складання плану з братами, вигадування ідей, готовність скласти

Там був створений воїн і почався план

Святкуємо реп із мікрофоном із двома мінами збоку, що пропагує любов

Вирішений і готовий прокинутися по-справжньому

Уникати брехні, відчувати себе комфортніше

Здійснювати свої плани, робити те, що я хотів, насолоджуватися своїми днями

З більшою поезією, без завзяття, слава богу, я втік від цього кошмару

Що таке в’язниця, думка, яка ув’язнює нас

Присутній в атмосфері, він забруднює і дегенерує нас

Зніміть струни з плечей, встаньте з-під завалів

Тому що час є, летить, і він не чекає на нас!

Через рік я зібрався, ще з двома братами все

Звуки, які ви можете почути, повірте, це правда

Серед необхідних падінь, біль і розправа

 Любов – це те, що переносить нас звідси у вічність!

(Олександр Диявол)

Кошмар починається лише тоді, коли ми прокидаємося

Ваша думка повідомляє лише те, що вас турбує

Ваше бачення проникливе, але ідея крива

Нехай цей вірш воскресне ваш мертвий розум

Займатися любов’ю в поезії, святкувати себе

Якби я не суперечив собі, все це було б даремно

Реп знеболює муку болю, яку я бачу

І кожен захід сонця - це та сама смерть, яку я бачу знову

Обмежені уми намагаються філософствувати

Погано загоєні болі відроджуються, щоб переслідувати

Вони намагаються вбити мистецтво, я продовжую святкувати життя

Тільки смерть реальна для дивного розуму

Засуджений на Свободу у величезній в’язниці без стін

Вони відкладають реальність у майбутньому

Влада приносить щастя невпевненим боягузам

Психічна хвороба, яка отруює навіть найчистішу

Чіплятися за реальне – це програшна битва

Якби тільки те, що я бачу, існує, моя душа трахана

Маргінальна поезія продовжує спалювати всі інтриги

Божевілля присутнє від початку до кінця бою

Творче ніщо не звільняє мене, Зелений Я хочу, щоб ти зелений

Лікар — монстр, завжди напоготові

Геть з дороги, я мій бог і мій диявол, тому не сварься

Що із закритими очима совість не прокидається

На біса всі повинні бути вільними, щоб я теж міг бути вільним

Але вони вважають за краще мати посередній розум, те, що мені не підходить

Вони завжди шукають те, чого у них немає, і погане, і хороше

Щоб йти крізь нескінченність і все ще хотіти вийти далеко за його межі

(Лукас Йонсу)

Я думаю і практикуюсь, нескінченність поглинає мене

Як може карнавал закінчитися простою людиною

Бажання перемогти не заважає мені здатися

Відкиньте завдання, щоб острівці зникли

Припускаю, балакуча істота вмирає швидше

Я мовчу у своєму світі, продюсую у своєму світі

Раптовий поет, який хоче відігнати зло

Вони втрачають розум і уявляють, що наша планета в хаосі

І я слідкую, але немає можливості

Я найщасливіший, коли бачу птахів

Ходьба босоніж, тінь і прісна вода

Здоров’я для очей, зауважте, що дурне життя було б добре

На вулицях немає машини, я їжджу на велосипеді, подорожую

Йду по стежках, подивіться, як я їду

З відкритою душею записує класику

Я відчуваю себе краще між ударами і планами

Спокійно, світ брудний, якщо в центрі уваги гроші, працюй наполегливо

Це точка зору розумного, чому б воно було іншим?

Я римую, я добре виглядаю, нехай мистецтво відкриє тобі розум

Немає ні води, ні миючого засобу, хто врятує хворих?

У цей час агонії моя корона вже сказала

«Негідник, який шахрай, не залишає посуд в раковині»

Це тому, що проблема не створюється

Якщо ми боремося, тому що мир – це результат

Я просто хочу подбати про своє життя

Останнім часом кожен відкладений вірш – це бачення творіння

Я зосереджу хорошу енергію, щоб створити рут-реп

Велика мрія більшості — мати щасливе життя