Descanso -

Infiéis cortes crus no FL, ressonância

Nem sempre primeira instância

Mas logo que alcança

Quem presta atenção percebe e segue

Onde cegos guiam cegos, fecho os olhos, penso preces

E que a pressa não me pegue

Se maus perguntarem, negue

Proteja os seus de fato

Parece que o escalpelaram, tamanha falta de tato

Tantas palavras sem ato

Cansei de tentar entender pra onde é que isso tem me levado

Componho se tô cansado, me desfaço no mesmo cansaço

Algo de dentro assim, intrínseco no que eu faço

Importante só pra mim

Só os calos nas mãos podem ser íntimos aos traços

A vida tropeça, coberta pelas traças

Imagens gastas de taças e garrafas

A ânsia me caça, prepara e executa

Um gole de cicuta e os circuitos desligam

«Me escuta», diz meu eu mais baixo, perto do chão

Profana muito, adepto da sensação

«Me conduza», diz meu eu mais alto

Muito confuso nessa selva tão bruta

De concreto

Não sei se me presto à acreditar em utopias

Sinto o peso do cansaço outro dia, sem saída

O que precede a alma e o seus encantos torpes

O peso do real e a sua concretude ilude

O que entope é esse tempo rude

Fugi pra temperar o azar com a sorte

Demoro muito pra estancar o corte

A ilusão ainda causa a minha morte

Espero muito, penso demais

Degolado por quimeras que me assombram em minhas janelas

E conversam sobre belas poesias e conexões pineais

Eu sei o que me prende

O seu gosto me rende

O que te compra, me vende

Você Pinochet, eu Salvador Allende

Minha cosmogonia, a sua agonia

O que te afasta de mim é a sua teofobia

Os princípios básicos da minha insônia

Os limites clássicos la vida erronêa

Minha sede, meu descanso

Meu descaso, meu balanço

Viver pra sentir o que eu nunca alcanço

Infidels raw cuts у FL, резонанс

не завжди перша інстанція

Але як тільки досягнеш

Ті, хто звертає увагу, помічають і слідують

Куди сліпий сліпого веде, я закриваю очі, думаю молитви

І щоб поспіх мене не спіймав

Якщо погані хлопці запитують, відмовте

Захистіть своє

Схоже, вони скальпували його, така відсутність такту

Стільки слів без дії

Я втомився від спроб зрозуміти, куди це мене привело

Я складаю, якщо я втомився, я розриваюся в тій же втомі

Щось зсередини, притаманне тому, що я роблю

важливо тільки для мене

Інтимними рисами можуть бути тільки мозолі на руках

Життя спотикається, вкрите міль

Потерті зображення мисок і пляшок

Тривога переслідує мене, готує і виконує

Ковток болиголова, і контури вимикаються

«Слухай мене», — каже моє нижче «я», близько до землі

Дуже скромний, вправний у відчуттях

«Веди мене», — каже моє найвище я

Дуже заплутався в цих диких джунглях

З бетону

Я не знаю, чи можу я вірити в утопії

Останнім днем ​​я відчуваю тягар втоми, без виходу

Те, що передує душі та її мерзенним чарам

Вагомість реального та його конкретність вислизає

Що забиває, так це ця погана погода

Я втік, щоб невдачу вдачею зрівняти

Мені потрібно багато часу, щоб зупинити поріз

Ілюзія все ще стає причиною моєї смерті

Надто багато сподіваюся, надто багато думаю

Відрізаний химерами, що переслідують мене у вікнах

І вони говорять про красиву поезію та шишкоподібні зв’язки

Я знаю, що мене тримає

Твій смак підкоряється мені

Те, що купує вас, продає мене

Ви Піночет, я Сальвадор Альєнде

Моя космогонія, твоя агонія

Що тримає вас подалі від мене, так це ваша теофобія

Основні принципи моєї безсоння

Класичні межі помилкового життя

Моя спрага, мій відпочинок

Моє нехтування, моя рівновага

Жити, щоб відчути те, чого я ніколи не досягну