Mi Pena - Denom, Maka

Y ¿Por qué nadie quiere mi pena?

¡Ya está bien de tantos problemas!

Yo también merezco una vida,

que sufrirla al final me entierra.

Cuando crees que van mal las cosas,

el nai que se te empeora,

y sé la ruina no viene sola,

no hay remedio y la mamá llora.

No hay un día que no piense en cómo salir de esto,

no tengo alma, apenas siento, me volví frío,

en un mundo que es imperfecto,

busco el motivo de seguir vivo sin arrepentirme de ello.

Nadie sabe lo que vivo,

es muy fácil hablar las cosas sin ningún sentido,

todo en balde, no hay derecho,

que los años se pasen y sólo ser como desecho,

ya nada me duele, soy como las piedras,

mis ojos no lloran, ya no siento lastima,

desde ya hace tiempo, ya no soy persona,

voy como los vute, aunque late mi corazón,

mátame, mátame, mátame…

Y ¿Por qué nadie quiere mi pena?

¡Ya está bien de tantos problemas!

Yo también merezco una vida,

que sufrirla al final me entierra.

Cuando crees que van mal las cosas,

el nai que se te empeora,

y sé la ruina no viene sola,

no hay remedio y la mamá llora.

Anduve buscando la excusa y razón,

perdido sin rumbo, motivo, no opción.

Anduve buscando de dónde soy yo,

mi hambre y mis nervios, ambición y dolor,

buscaba perdido arañando el odio,

si lloro escribo sólo sangre al folio,

describo la esencia;

silencio solo,

cansao' de arreglar por romperlo todo,

báilame pena, ahógame o rema,

mi barco perdido en la arena,

vacíame o llena, una vida entera,

mi infancia metido en problemas, más,

todo que apañar es a la verdad,

cada uno carga su condena,

no frena no llama, pensando en lana,

no fue a Disney Land pero irá a Punta Cana,

la feria, la mama,

aprendí a cogerlo mientras otros maman,

aquí hay que currar y correr pa' ganarse el pan,

vienen y van, las palabras no valen de nada,

familia cansada, hermanito preso,

menores casaos' con la droga en los huesos,

la ruina va al peso, agua en Marruecos,

siempre contigo aun estando lejos,

la vida partida en mil trozos,

ese hombre hablando no lo conozco,

me rompen, no alivian tus ojos.

Canso' de aprender a arreglar lo que rompo,

compongo el dolor al papel, no llorando en su hombro,

cansao' de romper lo que quiero,

las llamas y el fuego, mi vida en retales y escombros.

Y ¿Por qué nadie quiere mi pena?

¡Ya está bien de tantos problemas!

Yo también merezco una vida,

que sufrirla al final me entierra.

Cuando crees que van mal las cosas,

el nai que se te empeora,

y sé la ruina no viene sola,

no hay remedio y la mamá llora.

І чому ніхто не хоче мого болю?

Досить уже стільки проблем!

Я також заслуговую на життя

що страждання це врешті ховає мене.

Коли ти думаєш, що все йде не так

най, що стає гірше,

і я знаю, що руїна не приходить одна,

немає ліків і мати плаче.

Немає жодного дня, щоб я не думав про те, як вибратися з цього,

У мене немає душі, я майже не відчуваю, я став холодним,

у недосконалому світі,

Шукаю причину залишитися в живих, не шкодуючи про це.

Ніхто не знає, чим я живу,

дуже легко говорити про речі без жодного сенсу,

все даремно, немає права,

що роки йдуть і залишаються як відходи,

Мене вже нічого не болить, я як каміння,

мої очі не плачуть, я вже не відчуваю жалю,

вже давно я вже не людина,

Я йду як Вуте, хоч серце б'ється,

вбий мене, вбий мене, вбий мене...

І чому ніхто не хоче мого болю?

Досить уже стільки проблем!

Я також заслуговую на життя

що страждання це врешті ховає мене.

Коли ти думаєш, що все йде не так

най, що стає гірше,

і я знаю, що руїна не приходить одна,

немає ліків і мати плаче.

Я шукав виправдання і причини,

безцільно втрачений, мотив, а не вибір.

Я шукав, звідки я,

мій голод і мої нерви, амбіції і біль,

Я виглядав втраченим, чіпляючись кігтями в ненависті,

якщо я плачу, я пишу лише кров на сторінці,

описую суть;

самотня тиша,

Втомилася лагодити все ламати,

танцюй мене, скорботу, топи мене чи веслуй,

Мій корабель загублений у піску,

спорожніть мене або наповніть мене ціле життя,

моє дитинство потрапило в біду, більше,

все, що виправляється, - це правда,

кожен несе свій вирок,

не перестає не дзвонить, думаючи про лану,

не був у Діснейленді, але поїде в Пунта-Кану,

ярмарок, мама,

Я навчився ловити це, поки інші відсмоктують,

тут треба працювати і бігати, щоб заробити на хліб,

вони приходять і йдуть, слова нічого не варті,

втомлена сім'я, молодший брат у в'язниці,

одружився з неповнолітніми з наркотиками в кістках,

руїна йде на песо, вода в Марокко,

завжди з тобою, навіть коли далеко,

життя розбите на тисячу частин,

Я не знаю того чоловіка, що говорить,

Вони ламають мене, не полегшують твої очі.

Втомився вчитися виправляти те, що зламав,

Списую біль на папері, а не плачу на плечі,

Втомився ламати те, що хочу,

полум'я і вогонь, моє життя в уламках і руїнах.

І чому ніхто не хоче мого болю?

Досить уже стільки проблем!

Я також заслуговую на життя

що страждання це врешті ховає мене.

Коли ти думаєш, що все йде не так

най, що стає гірше,

і я знаю, що руїна не приходить одна,

немає ліків і мати плаче.