Paper Prince - Della Mae

Why must you wait?

Why must you wait?

Why must you wait for the sky to fall?

Your brittle fingers, your eyes I recall

your shy heart and your stone walls,

why must I wait when you have not called?

You’ve never been kissed,

never been kissed

never been kissed by the paper prince

you light your fires of words on pyres

you’ll never be what your mind desires

you only imagine what it is that you have missed

And its gone long gone

in the fearless hum,

of a lonely song

I am a child,

I am a child

I am a child of waiting

the tears will fall upon my strings,

I’ll bow my head and my voice will sing

I never knew how tightly I could cling

we never can change

never can change

never can change or wash the stains

but who am I to hold the reigns?

The stead I ride she has no name

And its gone long gone

in the fearless hum

of a lonely song

No one will know

no one will know

no one will know how the end of it goes

the story that has already been told

our eyes were closed through the rhythm and prose

we will wake as the last line closes

And its gone long gone

in the fearless hum

of a lonely song

Чому ви повинні чекати?

Чому ви повинні чекати?

Чому ви повинні чекати, поки небо впаде?

Згадую твої ламкі пальці, твої очі

твоє сором'язливе серце і твої кам'яні стіни,

чому я маю чекати, коли ти не дзвонив?

Тебе ніколи не цілували,

ніколи не цілувалися

ніколи не цілував паперовий принц

ви запалюєте вогонь слів на вогнищах

ти ніколи не будеш тим, ким хочеш твій розум

ви лише уявляєте, що ви пропустили

І його давно немає

у безстрашному гулі,

самотньої пісні

я дитина,

Я дитина

Я дитя чекання

сльози впадуть на мої струни,

Я схилю голову, і мій голос заспіває

Я ніколи не знав, як міцно можу чіплятися

ми ніколи не зможемо змінитися

ніколи не може змінитися

ніколи не можна змінити чи відмити плями

але хто я щоб царювати?

Місце, на якому я їду, у неї немає назви

І його давно немає

у безстрашному гулі

самотньої пісні

Ніхто не знатиме

ніхто не знатиме

ніхто не знатиме, як це закінчиться

історія, яка вже була розказана

наші очі були закриті через ритм і прозу

ми прокинемося, коли останній рядок закриється

І його давно немає

у безстрашному гулі

самотньої пісні