Девочка - Deep Red Wood

Странные женщины нас всегда грузят о чем-то…

Типа ты что-то наделал, но вообще там ни при чем был.

А че я?

А че ты?

А че пил?

А че ел?

Я рот открыть не успел, но мой треп ей надоел.

И не важно в бутике она или кофта из Zara,

В пробке на тверской, где дом или собака с вокзала.

Они все любят блюда и рецепт так прост:

«Найти мужика и запекать в духовке его мозг».

За окном погодка шепчет, но это не повод для женщин,

Не вспомнить твой косяк во времени прошедшем.

Мусолим.

Поспорим.

Потом посыпем солью.

Рана только зажила и снова она пахнет кровью.

А кроме этого сплетни о твоих друзьях.

Будто малолетки все, и вообще так жить нельзя.

И постоянно этот треп.

В отношениях возня.

Пытаются нас изменить, но у самих в башке сквозняк.

Припев:

Девочка, меня прости, но нам с тобой не по пути.

Я пацанам своим звонил, они сказали, что вы

Все такие, — вас не изменить!

Девочка, меня прости, но нам с тобой не по пути.

Я пацанам своим звонил, они сказали, что вы

Все такие, — вас не изменить!

А бывает так цепляет, будто бы срубает с ног.

Не хочется ни есть, ни пить.

И смог отказаться от снов.

Хочется общения с ней.

У всех зима, ты в весне.

И как-то времени стало меньше, чтобы с друзьями висеть.

Парни точат зуб на тебя: «Ты с ней бываешь чаще!»

В шутку твердят: «Каблук!"Мол, ты другой был раньше.

«Мы совсем не против, что ты с ней больше проводишь время».

И каждый раз тебе твердят, как будто ты их предал.

И вот уже как год вы вместе.

Перспективным взглядом

Смотришь на нее и представляешь в свадебных нарядах.

Себя, ее, рядом ребята, с которыми раньше

Женщин подпускали близко, но держали как-то подальше.

Переосмыслил все.

Вспомнил до и после.

Там, где закрывал глаза, стал относиться серьезней.

Встречаемся с ребятами так же и все, как один,

Видят, что вместе мы, как женский обувной магазин.

И сидим, смотрим друг на друга.

Глазами хлопаем.

Стрежни бывшие.

И не можем понять, как так вышло?

Припев:

Девочка, меня прости.

(За что?)

Я был не прав, сказав тебе, что нам не по пути.

Я пацанам своим звонил, но все, как один,

Заняты были так чем-то.

Просили перезвонить.

Девочка, меня прости.

(За что?)

Я был не прав, сказав тебе, что нам не по пути.

Я пацанам своим звонил, но все, как один,

Заняты были так чем-то.

Просили перезвонить.

Дивні жінки нас завжди вантажать про щось...

Типу ти щось наробив, але взагалі там ні до чого був.

А що я?

А що ти?

А що пил?

А що їв?

Я рот відкрити не встиг, але моя балаканина їй набрид.

І не важливо в бутику вона або кофта з Zara,

У пробці на тверській, де будинок або собака з вокзалу.

Вони всі люблять страви і рецепт такий простий:

«Знайти мужика і запікати в духовці його мозок».

За вікном погода шепоче, але це не привід для жінок,

Не згадати твій одвірок у минулому часі.

Мусолимо.

Посперечаємось.

Потім посипаємо сіллю.

Рана тільки загоїлася і знову вона пахне кров'ю.

А крім цього плітки про твоїх друзів.

Наче малолітки всі, і взагалі так жити не можна.

І постійно ця балаканина.

У відносинах метушня.

Намагаються нас змінити, але у самих у голові протяг.

Приспів:

Дівчинко, мене вибач, але нам з тобою не по дорозі.

Я пацанам своїм дзвонив, вони сказали, що ви

Всі такі, вас не змінити!

Дівчинко, мене вибач, але нам з тобою не по дорозі.

Я пацанам своїм дзвонив, вони сказали, що ви

Всі такі, вас не змінити!

А буває так чіпляє, ніби зрубує з ніг.

Не хочеться ні є, ні пити.

І зміг відмовитися від снів.

Хочеться спілкування з нею.

У всіх зима, ти весною.

І якось часу поменшало, щоб з друзями висіти.

Хлопці точать зуб на тебе: «Ти з нею буваєш частіше!»

Жартом твердять: «Каблук!» Мовляв, ти інший був раніше.

«Ми зовсім не проти, що ти з нею більше проводиш час».

І щоразу тобі твердять, ніби ти їх зрадив.

І ось уже як рік ви разом.

Перспективним поглядом

Дивишся на неї і представляєш у весільних вбраннях.

Себе, її, поряд хлопці, з якими раніше

Жінок підпускали близько, але тримали якось подалі.

Переосмислив усе.

Згадав до і після.

Там, де заплющував очі, став ставитися серйозніше.

Зустрічаємося з хлопцями так ж і все, як один,

Бачать, що разом ми, як жіноча взуттєва крамниця.

І сидимо, дивимося один на одного.

Очима хлопаємо.

Стрежні колишні.

І не можемо зрозуміти, як так вийшло?

Приспів:

Дівчинка, вибач.

(За що?)

Я був неправий, сказавши тобі, що нам не по дорозі.

Я пацанам своїм дзвонив, але все, як один,

Зайняті були так чимось.

Просили передзвонити.

Дівчинка, вибач.

(За що?)

Я був неправий, сказавши тобі, що нам не по дорозі.

Я пацанам своїм дзвонив, але все, як один,

Зайняті були так чимось.

Просили передзвонити.