Endgame - Decadence

I look at the wall

And what do you see there?

I see my light slowly dying

Silence!

It’s finished and gone

Nothing you can do, just wait for it to come

Finished, nearly finished, it must soon be done

I say to myself;

the light is extinguished

Despite the fact I never saw it lit it’s gone

All around is a static void;

shown as an empty hole

Forever gray, stranded between night and day

No doubt, for the end is here

Yes, it’s time it ended

What time is it?

The same as usual

Have you looked?

Yes it’s Zero

Go!

Why do you keep me?

There’s no one else

Life long the same answers

Finished, nearly finished, it must soon be done

I say to myself;

the light is extinguished

Despite the fact I never saw it lit it’s gone

All around is a static void;

shown as an empty hole

Forever gray, stranded between night and day

No doubt, for the end is here

Yes, it’s time it ended: stop

Portraying a world close its end

But returning and always repeating itself

A chronic pattern, emptiness of time

Progressing to oblivion

It isn’t dark

I’m asking you is it light?

Absent, always.

Let’s stop playing!

Never!

Cover me with the sheet

Your last soliloquy?

My final poetry

Finished, nearly finished, it must soon be done

I say to myself;

the light is extinguished

Despite the fact I never saw it lit it’s gone

All around is a static void;

shown as an empty hole

Forever gray, stranded between night and day

No doubt, for the end is here

Yes, it’s time it ended

Curtain

Дивлюсь на стіну

І що ви там бачите?

Я бачу, як моє світло повільно вмирає

Тиша!

Це закінчилося і зникло

Ви нічого не можете зробити, просто чекайте, поки це настане

Готово, майже готово, це незабаром повинно бути зроблено

я кажу собі;

світло згасне

Незважаючи на те, що я ніколи не бачив як засвітився, він зник

Навколо статична порожнеча;

відображається як порожній отвір

Вічно сірий, застряг між ніччю і днем

Безсумнівно, кінець настав

Так, пора це закінчити

Котра година?

Так само, як зазвичай

Ви подивилися?

Так, це нуль

Іди!

Чому ти мене тримаєш?

Немає нікого іншого

Довге життя одні й ті ж відповіді

Готово, майже готово, це незабаром повинно бути зроблено

я кажу собі;

світло згасне

Незважаючи на те, що я ніколи не бачив як засвітився, він зник

Навколо статична порожнеча;

відображається як порожній отвір

Вічно сірий, застряг між ніччю і днем

Безсумнівно, кінець настав

Так, пора закінчитися: зупиніться

Зображення світу, що закриває свій кінець

Але повертається і завжди повторюється

Хронічна модель, порожнеча часу

До забуття

Це не темно

Я вас питаю, це світло?

Відсутній, завжди.

Давайте припинимо грати!

Ніколи!

Накрийте мене простирадлом

Ваш останній монолог?

Моя остання поезія

Готово, майже готово, це незабаром повинно бути зроблено

я кажу собі;

світло згасне

Незважаючи на те, що я ніколи не бачив як засвітився, він зник

Навколо статична порожнеча;

відображається як порожній отвір

Вічно сірий, застряг між ніччю і днем

Безсумнівно, кінець настав

Так, пора це закінчити

Завіса