Partir - Deau

REFRÃO:

Já não há nada a fazer

A não ser deixar partir

Custa a crer mas é verdade

Preciso saber deixar cair

O que não soubemos construir

Tinha de acontecer um dia mais tarde

Até alguém se encher e dizer adeus

Preencher essa cama com cheiros meus

Rumos opostos, cada um com os seus

Quem levou os sonhos, nunca devolveu-os

O drama estabeleceu os contornos

Fontes doces brotam novos sais nos ombros

Diferentes horizontes são o cenário do que somos

Não me peças mais que represente o que fomos

Preciso de outra personagem por cima

Não consigo despir a que eu tinha

Esgotei os recursos dos quais dependia

Aplausos não convenceram a crítica

Saio para novos restaurantes na cidade

Ainda tens mesa naqueles que eu mais gostava

E quem de costume nos atendia, pergunta por ti

E ainda é difícil dizer a sorrir que tu não vais voltar

E eu preciso dessa amnésia

É normal que julgues, mas talvez percebas mais tarde

O que é ter olhos com vertigens

E o medo ao subir as pontes não ser deixar de sentir as pernas

Mas sim, não resistir a saltar

Desculpa se eu nem isso fiz

Não vales tanto

E o meu objectivo é chegar ao cimo da montanha

O nevoeiro é grande, nem dá para ver o tamanho

Mas assim conheço ao pormenor aquilo

Que um dia do topo a vista alcança

(REFRÃO x2)

A chama do tempo vai derretendo

Partes do corpo como cera

E o que eu pretendo é conceber com liberdade

O que exprimo assim como o que me esprema

Aos poucos vou-me apercebendo

A solução origina o próximo problema

Uma peça só encaixa com outra por excelência

Quando ambas são iguais na mesma diferença

É um princípio inveterado

Ninguém inverter há-de

Se no fim verter água e sal

Não tem mal, é dever ter algo

Se para ti o que escrevo é óptimo

Imagina se lesses ao contrário

O que faço no final de um dos versos

Conforme o acordo ortográfico

Muito aprendi eu sem querer

Se Deus olhou por mim

Surpreendi-o sem crer

Eu ainda escrevo a giz, é fácil de apagar

Tudo aquilo que o quadro negro conter

Tu não ligues, é tarde

Nem repares no que fumo e bebo

Estou a ver se me deito cedo

Vem, dita, a vida maldita

E outras coisas que eu não percebo

Só escrevi o que foi ditado

Mas cometi mais do que um erro

Antes de apontares o dedo

Tu soletra a palavra CU em frente ao espelho

(REFRÃO x2)

ПРИПІВ:

Більше нема чого робити

Хіба що відпустять

У це важко повірити, але це правда

Мені потрібно знати, як кинути

Те, що ми не вміли будувати

Це мало статися через день

Поки комусь не набридне і не попрощається

Наповни це ліжко моїм запахом

Протилежні напрямки, кожен свій

Хто забрав мрії, не повернув їх

Драма встановила контури

Солодкі джерела нові солі пророщують на плечах

Різні горизонти - це сценарій того, ким ми є

Не просіть мене більше представляти, ким ми були

Мені потрібен інший персонаж зверху

Я не можу роздягнути ту, що була

Я вичерпав ресурси, від яких залежав

Оплески не переконали критиків

Ходжу в нові ресторани міста

У вас ще є столик за тими, які мені найбільше сподобалися

А хто зазвичай допомагав нам, просить вас

І ще важко з посмішкою сказати, що ти не повернешся

І мені потрібна ця амнезія

Тобі нормально судити, але, може, потім зрозумієш

Як це мати очі з запамороченням

І страх підійматися по мостах — не перестати відчувати ноги

Але так, не чинити опір стрибку

Вибачте, якщо я навіть цього не зробив

ти не вартий стільки

І моя мета досягти вершини гори

Туман великий, навіть розмірів не видно

Але таким чином я знаю докладно що

Що одного дня з вершини сягає вид

(ХОР x2)

Полум’я часу тане

Частини тіла, як віск

І я маю намір завагітніти зі свободою

Те, що я виражаю, а також те, що мене стискає

Потроху я розумію

Рішення веде до наступної проблеми

Одна частина ідеально поєднується з іншою

Коли обидва рівні в однаковій різниці

Це усталений принцип

Ніхто не повинен давати задній хід

Якщо в кінці влити воду і посолити

Це непогано, це обов'язково має бути щось

Якщо те, що я пишу, чудово для вас

Уявіть, що ви читаєте це задом наперед

Що я роблю в кінці одного з віршів

Відповідно до орфографічної домовленості

Я багато чому навчився, сам того не бажаючи

Якби Бог стерег мене

Я здивував його, не вірячи

Ще пишу крейдою, легко стирається

Усе, що містить дошка

Ти не дзвониш, пізно

Навіть не помічай, що я курю і п'ю

Я намагаюся рано лягти спати

Прийди, скажи, життя прокляте

І інші речі, які я не розумію

Писав лише те, що надиктували

Але я зробив не одну помилку

Перш ніж вказати пальцем

Ви вимовляєте слово CU перед дзеркалом

(ХОР x2)