Try - Dear and the Headlights

Straighten up my shoulders for my mother and mirrors

The overcompensation of a posture I’m dying to know

Feeling like a kid selling ten dollar chocolates

Reciting all my rehearsed lines to your closing door

Thought a change of scenery would make me feel better

Moved four hundred miles away, I’m still staring at the floor

And feeling useless as a mime in a counseling session

Here’s a million mute expressions, here’s the one where I choke on my words

Then in comes the church with the answers

Ah Ah bless me with those tired acronyms

They look good on the overhead slide

They’re saving lives

Works every time

Coughing courtesy up in a month of indifference

And lapping up the lie with an apologetic tongue

I’m polishing my eyelids with a hand on your shoulder

Scripted adornment always kills concern

Sick of coming home with the TV mumbling

There used to be a time when you spoke to me with words

I’m swearing up and down saying it’s a commitment

And toasting new beginnings saying sorry I thought it would work

All my speech is riddled with annulment

I’m sorry, I’m just doing what I think I should

I’m gathering my things and I’m leaving for good in November

I don’t know when I’ll talk to you

I guess when both our eyes have finally died

I still want to try

Розправте мої плечі для мами та дзеркал

Надкомпенсація пози, яку я хочу знати

Відчуваю себе дитиною, що продає цукерки за десять доларів

Декламую всі мої репетиції до ваших дверей

Я думав, що зміна обстановки допоможе мені почуватись краще

Переїхавши за чотириста миль, я все ще дивлюся в підлогу

І відчувати себе непотрібним як пантомім на консультації

Ось мільйон німих виразів, ось той, де я задихаюсь своїми словами

Потім приходить церква з відповідями

Ах, благослови мене цими втомленими акронімами

Вони добре виглядають на верхній гірці

Вони рятують життя

Працює щоразу

Відкашлювання ввічливості за місяць байдужості

І виправдовуючи брехню язиком вибачень

Я шліфую свої повіки, тримаючи руку на твоєму плечі

Прикраса за сценарієм завжди вбиває занепокоєння

Набридло вертатися додому з бурмотінням телевізора

Був час, коли ти говорив зі мною словами

Я клянусь, кажучи, що це зобов’язання

І тост за нові починання, вибачте, я думав, що це спрацює

Уся моя мова пронизана анулюванням

Вибачте, я просто роблю те, що вважаю за потрібне

Я збираю свої речі та йду назавжди в листопаді

Я не знаю, коли поговорю з вами

Мабуть, коли обидва наші очі нарешті померли

Я все ще хочу спробувати