Skyline - Deadbirds

Out of the night that covers me

Black as the pit from pole to pole

I think whatever gods may be

For my unconquerable soul

In the fell clutch of circumstance

I have not winced nor cried aloud

Under the bludgeonings of chance

My head is bloody, but unbowed

Beyond this place of wrath and tears

Looms but the horror os the shade

And yet the menace of the years

Find, and shall find, me unafraid

Did you want to see me broken?

Bowed head and lowered eyes?

Shoulders falling down like teardrops

Weakened by my soulful cries

It matters not how strait the gate

How charged with punishments the scroll

I am the master of my fate

I am the capitan of my soul!

I am the master of my fate

I am the capitan of my soul!

Do not stand at my grave and weep

(I am the thousand winds that blow

I am the diamond glints on snow)

I am not there, I dont sleep, dont sleep

(I am the sunlight on ripened grain

I am the gentle autumn rain)

In the fell clutch of circumstance

I have not winced nor cried aloud

Under the bludgeonings of chance

My head is bloody, but unbowed

So do not stand at my grave and weep

Of quiet birds in circled flight

I am the soft stars that shine at night

So do not stand at my grave and cry

I am not there, I DIDN’T DIE

Of quiet birds in circled flight

I am the soft stars that shine at night

So do not stand at my grave and cry

I am not there, I DIDN’T DIE

З ночі, що накриває мене

Чорний, як яма, від стовпа до стовпа

Я думаю, які б боги не були

Для моєї нескореної душі

У скруті обставин

Я не здригнувся і не заплакав вголос

Під ударами випадку

Моя голова закривавлена, але не схилена

За межами цього місця гніву та сліз

Виглядає, але жах у тіні

І все ж загроза років

Знайдіть і знайдете мене безстрашного

Ви хотіли побачити мене зламаним?

Схилена голова і опущені очі?

Плечі спадають, як сльози

Ослаблена моїми душевними криками

Не має значення, наскільки тісні ворота

Як заряджений покараннями сувій

Я господар своєї долі

Я капітан своєї душі!

Я господар своєї долі

Я капітан своєї душі!

Не стійте на моїй могилі і не плачте

(Я — тисяча вітрів, що дмуть

Я діамантові відблиски на снігу)

Мене немає, я не сплю, не сплю

(Я сонячне світло на дозрілому зерні

Я ніжний осінній дощик)

У скруті обставин

Я не здригнувся і не заплакав вголос

Під ударами випадку

Моя голова закривавлена, але не схилена

Тож не стійте біля моєї могили і не плачте

Про тихих птахів у польоті по колу

Я м’які зірки, що сяють уночі

Тому не стій на моїй могилі і не плач

Мене там немає, я НЕ ПОМЕР

Про тихих птахів у польоті по колу

Я м’які зірки, що сяють уночі

Тому не стій на моїй могилі і не плач

Мене там немає, я НЕ ПОМЕР