No Escape - Daylight Torn

Did you ever feel the same, drifting away

From all the very things you loved, deep in your heart

Have you ever felt so cruely vain, yearning for change

Leaving all the hopeless feels behind, feels behind

Have you ever faced the waste of life, walking your path

Through deserts where emotions do no fake, so desperate and weak

Where broken leaves of past do pave our ways, into oblivion

Where all the lead without escape

Feels I fear like dreams of my dying

A bourdon lays in my hands

Days I wish I’d never been awaken

No relieve — no escape, from pain

Tired times embrace us, as winter winter’s breeze arise

Autumn leaves a braking, yellowed by the light

Aslep innocently dreaming, all life slips into dace

And as the days grow colder, endless the tortures

Feels I fear like dreams of my dying

A bourdon lays in my hands

Days I wish I’d never been awaken

No relieve — no escape, from pain

Ви коли-небудь відчували те саме, віддаляючись

З усього, що ви любили, глибоко у вашому серці

Ви коли-небудь відчували себе таким жорстоко марнославним, прагнучи змін?

Залишити все безнадійне відчуває позаду, відчуває позаду

Ви коли-небудь стикалися з марною тратою життя, ідучи своїм шляхом

Крізь пустелі, де емоції не підробляються, такі відчайдушні й слабкі

Там, де зламане листя минулого прокладає нам шляхи в забуття

Куди всіх ведуть без втечі

Відчуваю, що боюся, як мрії про свою смерть

Бурдон лежить у моїх руках

Дні, коли я хотів би ніколи не прокидатися

Немає полегшення — немає втечі від болю

Втомлені часи обіймають нас, коли з’являється зимовий вітерець

Осінь гальмує, жовтіє від світла

Сплячий невинно мріючи, все життя сповзає в плотву

І коли дні стають холоднішими, нескінченні катування

Відчуваю, що боюся, як мрії про свою смерть

Бурдон лежить у моїх руках

Дні, коли я хотів би ніколи не прокидатися

Немає полегшення — немає втечі від болю