And with Silence Comes the Fear - Dawn of Destiny

To live is to suffer

This is my letter to you

They say, when you rise in the morning

Think of what a precious privilege it is to be alive

To breathe, to think, to enjoy, to love

But what it life means no more than suffering?

When you rise in the morning with the desire to be dead

When every breath hurts

When you can’t think of anything else but pain.

When there is nothing to enjoy

And the only love you ever felt is cruelly snatched from you

So this is my story…

Opened my eyes—where am I?

Should be still at home, I fear they lied

Had to give you away

The pain is much too strong

You will find me one day

I hope I was not wrong

Where’s my dad and where are my toys?

This terrifying silence makes me fear

You are so different

Could not live alone

With all the time we spend

Think you need a new home

(I don’t care. I don’t care)

I turn around and see no one

(I don’t know. I don’t know)

Is anybody calling me?

(I don’t see. I don’t see)

No, I never ever see you

(I don’t hear. I don’t hear)

I never ever listen to you

Looking for my wheel chair, got to move

Cannot play with the same toys, I need proof

You and me we are determined to suffer

I always told you

Life’s a burden we with no love and hope

Can’t feel anything and lonely you will be

Many things they all bother me

I only need the toy beside me

I tried my best

Now I’m sick and tired

This pain remains

Please forgive me

(I don’t care. I don’t care)

I turn around and see no one

(I don’t know. I don’t know)

Is anybody calling me?

(I don’t see. I don’t see)

No, I never ever see you

(I don’t hear. I don’t hear)

I never ever listen to you

I feel that somewhere someone suffers

Someone made for you

Together we might end it

End it!

(I don’t care. I don’t care)

I turn around and see no one

(I don’t know. I don’t know)

Is anybody calling me?

(I don’t see. I don’t see)

No, I never ever see you

(I don’t hear. I don’t hear)

I never ever listen to you

Жити — це страждати

Це мій лист до вам

Кажуть, коли встаєш вранці

Подумайте, як ціна привілей — бути живим

Дихати, думати, насолоджуватися, любити

Але що це життя означає не більше, ніж страждання?

Коли ти встаєш вранці з бажанням бути мертвим

Коли кожен вдих болить

Коли ви не можете думати ні про що інше, крім болю.

Коли нема чого насолоджуватися

І єдина любов, яку ви коли-небудь відчували, жорстоко викрадена у вас

Тож це моя історія…

Розплющив очі — де я?

Боюсь, що вони все ще вдома, боюсь, вони брехали

Треба було віддати вас

Біль занадто сильний

Одного дня ти знайдеш мене

Сподіваюся, я не помилився

Де мій тато і де мої іграшки?

Ця жахлива тиша викликає у мене страх

Ви такі різні

Не міг жити один

З усім часом, який ми проводимо

Думайте, що вам потрібен новий дім

(Мені байдуже. Мені байдуже)

Я обвертаюся і нікого не бачу

(Я не знаю. Я не знаю)

Мені хтось дзвонить?

(Я не бачу. Я не бачу)

Ні, я ніколи тебе не бачу

(Я не чую. Я не чую)

Я ніколи не слухаю тебе

Шукаю своє крісло-коляску, маю рухатися

Не можу грати з тими самими іграшками, мені потрібні докази

Ти і я ми вирішені страждати

Я завжди казав тобі

Життя – це тягар, у якому немає любові та надії

Нічого не відчуваєш і ти будеш самотнім

Багато речей, усі вони мене турбують

Мені потрібна лише іграшка поруч

Я намагався з усіх сил

Тепер я хворий і втомлений

Цей біль залишається

Пробач мені, будь ласка

(Мені байдуже. Мені байдуже)

Я обвертаюся і нікого не бачу

(Я не знаю. Я не знаю)

Мені хтось дзвонить?

(Я не бачу. Я не бачу)

Ні, я ніколи тебе не бачу

(Я не чую. Я не чую)

Я ніколи не слухаю тебе

Я відчуваю, що десь хтось страждає

Хтось зробив для вас

Разом ми можемо покінчити з цим

Закінчити!

(Мені байдуже. Мені байдуже)

Я обвертаюся і нікого не бачу

(Я не знаю. Я не знаю)

Мені хтось дзвонить?

(Я не бачу. Я не бачу)

Ні, я ніколи тебе не бачу

(Я не чую. Я не чую)

Я ніколи не слухаю тебе