Kristofer David - David Soul

Kristofer David went walking one day

On a grassy knoll underneath the sun

He skipped through the carpet of daffodils and daisies

Lookin' for the ladybug of love

He met Spencer the spider, dressed all in black

Weaving his web of sorrow

«Have you seen the ladybug of love?»

«My web grumbled in and would not hold her»

Kristofer David went running on his way

He left Spencer dangling by a thread

He played with the branches of the trees bending gracefully

In the frisky spring-time wind

He found Selma the snail, hiding in a shell

And asked her if the ladybug was with her

«No» came a tiny voice shyly from within

«I'm only having tea with myself»

Kristofer David left Selma sadly slipping

Trough a field of blue-forget-me-nots

Then off to the quiet pond beyond the four-leaved-clover

Maybe there he’d find the ladybug of love

Just then Willard the wasp came swooping through the air

He bullied everybody with his stinger

«Have you seen the ladybug of love?»

«Love?

Now baby don’t you know that love can really sting you?»

Kristofer David left Willard preening proudly

There were the gold narcissus grow

He leaped over sticks and stones leading down a dusty road

Still lookin' for the ladybug of love

He met Gurdy the grasshopper, the biggest mouth around

Boring everybody with her gossip

«I've just seen that so called ladybug

Spreading her love much to freely»

Kristofer David left Gurdy green with envy

'Cause the ladybug had love that she had not

Then he heard a small voice giggling

And looked upon his shoulder

There sat the ladybug of love

That’s when he knew she’d been with him all the time

'Cause love’s with you anywhere you go

Then Kristofer David and the ladybug

Sailed off on a cloud made of love

Одного разу Крістофер Девід пішов гуляти

На трав’янистому пагорбі під сонцем

Він проскочив килимом нарцисів і ромашок

Шукаю сонечко кохання

Він зустрів павука Спенсера, одягненого в чорне

Плетаючи свою павутину печалі

«Ти бачив сонечко кохання?»

«Моя павутина бурчала і не тримала її»

Крістофер Девід побіг у дорогу

Він заставив Спенсера бовтатися на нитці

Він грав із гілками дерев, граціозно згинаючись

На жвавому весняному вітрі

Він знайшов равлика Сельму, яка ховається в шкаралупі

І запитав її, чи була з нею сонечко

«Ні» — сором’язливо почувся крихітний голосок ізсередини

«Я тільки з собою п’ю чай»

Крістофер Девід залишив Сельму, сумно послизнувшись

Через поле синіх-незабудок

Потім до тихого ставка за чотирилисником

Можливо, там він знайде сонечко кохання

Саме тоді в повітрі вилетіла оса Віллард

Він знущався над усіма своїм жалом

«Ти бачив сонечко кохання?»

«Любов?

А тепер, дитино, ти не знаєш, що любов справді може вжалити тебе?»

Крістофер Девід залишив Вілларда гордо прихаживатися

Там росли золоті нарциси

Він перестрибнув через палиці та каміння, що вели запиленою дорогою

Все ще шукаю сонечко кохання

Він зустрів коника Гурді, найбільшого рота навколо

Набридає всім своїми плітками

«Я щойно бачила цю так звану сонечко

Розповсюджуючи свою любов дуже вільно»

Крістофер Девід залишив Гурді зеленим від заздрості

Бо сонечко мала любов, якої не мала

Потім він почув неголосний хихикання

І подивився на його плече

Там сиділа корівка кохання

Тоді він знав, що вона весь час була з ним

Бо любов з тобою, куди б ти не пішов

Потім Крістофер Давид і сонечко

Відплив на хмарі, створеній коханням