Legacy - David Roth

An aging man, a younger one, and a woman in her prime

Connected by their circumstance of birth

A father, son and daughter somehow all obsessed to find

The mark that each will leave upon this earth

Alone is his apartment in his favorite easy chair

The aging man endures his failing health

Nowadays preoccupied arranging his affairs

And adding up the value of his wealth

He says a prayer and falls asleep, then somewhere in a dream

He’s searching for his children and he’s calling out to them

«Will I leave enough behind to help you get along

Please tell me how will I be counted when I’m gone

It won’t be by your worldy goods, it won’t be by your gains

And not among possessions you bequeath

But wisdom, grace and kindness and the power of your love will be The measure of the legacy you leave

The working day is over and the woman in her prime

Alone now in her office looks around

An unfulfilling business is the only sight she sees

The ticking of the clock, the only sound

She closes up and locks the door and trudges down the hall

Takes her window seat that evening on the train

She stares out in the darkness but the only thing she sees

The reflection of her weariness and strain

Her mind begins to wander, she remembers all the years

Of the struggle and persistence that go into such careers

And here she is with everything she’d worked so hard to win

And such an empty feeling burning deep within

Another late and lonely night, the younger man walks home

And slowly climbs the several flights of stairs

He pulls the shade and locks the door, unplugs the only phone

Puts himself to bed and says his prayers

A blessing for my aging dad, my sister in her prime

And a woman I once loved who got away

And for all the wasted moments when I took them all for granted

And for words I never had the nerve to say

Another night of drifting in and out of restless dreams

Of unborn children, marriage, and the lives that might have been

But lives that might have been are only lives that never were

And all I’ll ever know’s that I’ll never know for sure

Here’s to every aging person and to all those in their prime

And to passing on the love that you receive

For wisdom, grace and kindness and the power of that love will be The measure of the legacy you leave

The power of your love will be The measure of the legacy you leave

Старий чоловік, молодший і жінка в розквіті сил

Пов’язані їхньою обставиною народження

Батько, син і донька якимось чином одержимі бажанням знайти

Слід, який кожен залишить на цій землі

Одна його квартира в його улюбленому кріслі

Старіюча людина терпить своє слабке здоров’я

Нині зайнятий упорядкуванням своїх справ

І додавши вартість його багатства

Він промовляє молитву і засинає, потім десь у сні

Він шукає своїх дітей і кличе їх

«Я залишу достатньо, щоб допомогти тобі порозумітися

Скажіть, будь ласка, як мене будуть рахувати, коли мене не буде

Це буде не за рахунок ваших світових благ, це не буде за ваші прибутки

І не серед майна, яке ви заповідаєте

Але мудрість, благодать і доброта, а також сила вашої любові будуть мірилом спадку, який ви залишите

Робочий день закінчився, а жінка в розквіті сил

Сама зараз у своєму офісі озирається

Єдине, що вона бачить, – це невиправданий бізнес

Цокання годинника, єдиний звук

Вона закриває і замикає двері та тягнеться коридором

Того вечора в поїзді сідає біля вікна

Вона дивиться в темряву, але єдине, що вона бачить

Відображення її втоми та напруги

Її розум починає блукати, вона згадує всі роки

Про боротьбу та наполегливість, які входять у таку кар’єру

І ось вона з усім, над чим вона так важко працювала, щоб перемогти

І таке почуття порожнечі палає глибоко всередині

Ще одна пізня і самотня ніч, молодий чоловік іде додому

І повільно піднімається кількома сходами

Він натягує штору й замикає двері, вимикає єдиний телефон

Кладе спати і читає свої молитви

Благословення для мого старого тата, моєї сестри в розквіті сил

І жінка, яку я колись любив, яка втекла

І за всі змарновані моменти, коли я сприймав їх усе як належне

І за слова, які я ніколи не мав нахабності сказати

Ще одна ніч занурення та виходу з неспокійних снів

Про ненароджених дітей, шлюб і життя, які могли бути

Але життя, які могли бути, це лише життя, яких ніколи не було

І все, що я коли-небудь знатиму, це те, що я ніколи не буду знати напевно

Це для кожної літньої людини та всіх, хто в розквіті сил

І передати любов, яку ви отримуєте

Бо мудрість, благодать і доброта, а також сила цієї любові будуть мірилом спадку, який ви залишите

Сила вашої любові буде мірою спадку, який ви залишите