Mending My Nets - David Knopfler

Her hands caress the water, self possessed in Sunset’s haze

His Shaman’s shawl unwinds her like a junky’s tourniquet

Round rivulets of divers pearls — amulets to save the world

She calls them «magic moments"this dreamy, siren girl

Left my heart in pieces… six feet underground

Too late for a miracle or love cure to be found

Prayers for sweet redemption all had run aground

Her love sick Captain’s drowning, his wheel spins round and round

Chorus:

I’m mending my nets… mending my nets

There’s been more than time enough for penance and regret

She says «Bless me David for I’ve sinned."Lest we should forget

I said «it's alright if you’re crying I don’t mind getting wet

I believe that we can mend those nets»

The Fisher KIng a waiting still on God’s will and Fate

In that well honed celebration of love’s unrequited ache

Who’s bitter smile accuses down my soul sick mirrored hall

The ghost of childhood’s train wreck which was no dream at all

She’s sensual, delicate — to you this song I dedicate

You who’s shadow comes for me — you who’ll make me wait

Who rustles through my black bamboo — invisible, unnamed

Like that Rilke poem in candle flame 'to you who never came'

I’m mending my nets — mending my nets

We’ll bind our wounds with herb o grace for heartbreak and regret

I’m not making promises but I’m clearing all the decks

I hate whoever made you cry but I don’t mind getting wet

Join me on The Ship of Dreams we can mend those nets

The water calls, darkness falls, sparks fly from the fire

Beneath the undulating lake, temptation’s on the wire

Going down for glistened bait, blows her smoking pyre

Waiting with pauper’s plate, constant as Desire

My green eyed mermaid pirouettes, past graveyard, soldier statuettes

Where the haunted mansion silhouette, hugs the shining shore

She snares with precious secrets, all men who have these weaknesses

Offers up her treasures at my more than open door

Oh Ophelia you’re moonlit — She says «I'm hollow and I’m wounded

But I wrote this little tunelet for a rosewood clarinet

See those broken reeds were useless but I know that I can do this…»

I think some way, somewhere, somehow she’s passed this way before

Dig down deep and there is something more

Something very wrong and very raw

We’re mending nets — mending our nets

We’ll bind your womb with herb o grace — nullify all debts

She loved the bloodstained skank who stank of borrowed cigarettes

The necromance of Death’s romance, his boho dance, punishments and sweats

I hurt when you were crying but I loved that you were wet

When fishermen can’t put to sea it’s time we mend our nets

Її руки пестять воду, оволодівши собою в імлі заходу сонця

Його шаманська шаль розмотує її, як джгут наркомана

Круглі струмочки перлин – амулети, щоб врятувати світ

Вона називає їх «чарівними моментами» ця мрійлива дівчина-сирена

Залишив моє серце на шматки… шість футів під землею

Занадто пізно, щоб знайти ліки від чуда чи кохання

Молитви про солодке спокутування всі сіли на мілину

Її кохання хворе Капітан тоне, його колесо крутиться

Приспів:

Я лагоджу свої сіті… лащу свої сіті

Часу для покаяння та жалю було більш ніж достатньо

Вона каже: «Благослови мене, Давиде, бо я згрішила». Щоб ми не забули

Я сказала: «Нічого, якщо ти плачеш, я не проти промокнути

Я вірю, що ми можемо полагодити ці мережі»

Король-Рибак все ще чекає Божої волі та Долі

У цьому добре відточеному святкуванні нерозділеного болю кохання

Чия гірка посмішка звинувачує мою душу хвору дзеркальну залу

Привид аварії дитинства, яка була зовсім не мрією

Вона чуттєва, ніжна — тобі присвячую цю пісню

Ти, хто є тінню, приходить за мною — ти, хто змусиш мене чекати

Хто шелестить крізь мій чорний бамбук — невидимий, безіменний

Як той вірш Рільке в вогні свічки "Тобі, хто ніколи не приходив"

Я лащу свої сіті — лащу свої неті

Ми перев’яжемо наші рани травою або благодаттю для розбитого серця та жалю

Я не даю обіцянок, але очищаю всі колоди

Я ненавиджу того, хто змушував вас плакати, але я не проти промокнути

Приєднуйтесь до мене на Кораблі мрії, ми можемо полагодити ці мережі

Вода кличе, падає темрява, з вогню летять іскри

Під хвилястим озером спокуса на дроті

Спускаючись за блискучою приманкою, роздуває її димляче вогнище

Очікування з тарілкою для бідняків, незмінне, як Бажання

Піруети моїх зеленооких русалок, повз кладовища, статуетки солдатів

Де силует особняка з привидами, обіймає сяючий берег

Вона ловить дорогоцінними секретами всіх чоловіків, які мають ці слабкості

Пропонує свої скарби в мої більш ніж відкриті двері

О, Офелія, ти сяєш місячним світлом — Вона каже: «Я порожнистий і я поранений

Але я написав цей маленький тунелет для кларнета з рожевого дерева

Бачиш, ці зламані тростини були марними, але я знаю, що можу це зробити…»

Я думаю, якось, десь, якось вона раніше проходила цей шлях

Копайте глибоко, і ви знайдете щось більше

Щось дуже неправильне і дуже грубе

Ми лагодимо мережі — лагодимо наші мережі

Ми зв’яжемо твоє лоно травою благодаті — знищимо всі борги

Їй подобалася закривавлена ​​сканка, яка смердила позиченими сигаретами

Некромант романтики Смерті, його танцю бохо, покарань і поту

Мені було боляче, коли ти плакав, але мені подобалося, що ти був мокрий

Коли рибалки не можуть вийти в море, настав час полагодити сіті