Lost Art - Dastic, The Ready Set, Gabrielle Current

We all want to be a little stronger

Each fall takes a piece out of our hearts, so

I’ll run away, away into the darkest parts of me

I need a change desperately

I thought love was a lost art

'Till you showed me some sanctuary

Now I never wanna let you go, oh

Never gonna let you go, oh

Until we’re both old souls

Run and I’ll follow, oh

You were there with open arms

When I thought love was a lost art

When I thought love was a lost art

Empty halls

Runnin' with my eyes shut

If I fall, I’m not sure I can get up, so

I’ll find a way, a way to stand until the light of day

I need a change desperately

I thought love was a lost art

'Till you showed me some sanctuary

Now I never wanna let you go, oh

Never gonna let you go, oh

Until we’re both old souls

Run and I’ll follow, oh

You were there with open arms

When I thought love was a lost art

When I thought love was a lost art

If I slowly retrace

I remember days

I was locked in gray

And all the wild shades

Swam in my veins

You took them all away

There’s nothing left to say

I thought love was a lost art

'Till you showed me some sanctuary

Now I never wanna let you go, oh

Never gonna let you go, oh

Until we’re both old souls

Run and I’ll follow

You were there with open arms

When I thought love was a lost art

You were there with open arms

When I thought love was a lost art

Ми всі хочемо бути трошки сильнішими

Кожне падіння забирає частинку з наших сердець

Я втечу геть, у найтемніші частини себе

Мені відчайдушно потрібні зміни

Я думав, що кохання – це втрачене мистецтво

«Поки ти не показав мені якесь святилище

Тепер я ніколи не хочу відпускати тебе, о

Ніколи не відпущу тебе, о

Поки ми обидва не старіємо

Біжи, а я піду за ним, о

Ви були там з розпростертими обіймами

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом

Порожні зали

Біжу із закритими очима

Якщо впаду, я не впевнений, що зможу встати

Я знайду шлях, способ вистояти до світла дня

Мені відчайдушно потрібні зміни

Я думав, що кохання – це втрачене мистецтво

«Поки ти не показав мені якесь святилище

Тепер я ніколи не хочу відпускати тебе, о

Ніколи не відпущу тебе, о

Поки ми обидва не старіємо

Біжи, а я піду за ним, о

Ви були там з розпростертими обіймами

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом

Якщо я повільно відслідковую

Я пам’ятаю дні

Я був замкнений у сірому

І всі дикі відтінки

Поплив у моїх жилах

Ти їх усіх забрав

Нема чого сказати

Я думав, що кохання – це втрачене мистецтво

«Поки ти не показав мені якесь святилище

Тепер я ніколи не хочу відпускати тебе, о

Ніколи не відпущу тебе, о

Поки ми обидва не старіємо

Біжи, а я піду слідом

Ви були там з розпростертими обіймами

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом

Ви були там з розпростертими обіймами

Коли я вважав кохання втраченим мистецтвом