Graven Takeheimens Saler - Darkthrone

Naberg reiste seg, n'r ved Mannahemens garden.

ѓkstid, Sverdtid, ufred var der ikke — dog var er byllepestens plager.

Ingen gjestet frender, ingen gjestet prest,

ingen drog til byen, uten lanse og til hest.

I Opphavs tider sang de sanger, for seg selv og sine fedre.

I dag synges kun de sanger, som skal gjѓre morgendagen bedre.

Sanger for den neste, ingen sanger for den Beste.

Svik og lѓgn har fatt sin plass, i midgard jotneses palass.

En mann vandret rolig, sikker, stolt der mellom hus.

Han ferdedes blant folk, han trakket tyredd der blant mus.

Flere hundre menn, han gjestet hver kald natt.

Han var enѓyd, hѓy og tynn, og pa sitt hode bar han hatt

Ensom mann han vandret, over bivsrot en kald morgen.

Han ristet pa sitt hode, over menneskenes tap.

For de sikret seg en plass, i en ufѓdt tragisk himmel,

for de vandret nor og ned, for de ratnet i Hels fred

Наберг підвівся біля саду Маннагемена.

Виходу, часу мечів, хвилювань не було, але були епідемії бубонної чуми.

Немає запрошених друзів, немає запрошеного священика,

ніхто не ходив до міста, без копи та на коні.

За часів Походження вони співали пісні для себе та своїх батьків.

Сьогодні співають лише ті пісні, які зроблять завтра краще.

Пісні для наступних, немає пісень для найкращих.

Шахрайство і брехня знайшли своє місце в палаці Мідгарда Йотнеса.

Там між будинками спокійно, впевнено, гордо йшов чоловік.

Він блукав серед людей, він боявся там серед мишей.

Сотні чоловіків він відвідував кожну холодну ніч.

Він був одноокий, високий і худий, а на голові носив шапку

Одного холодного ранку він блукав по бджолиному воску, самотній.

Він похитав головою на втрату людей.

Бо вони забезпечили собі місце в ненародженому трагічному раю,

бо вони блукали на північ і вниз, бо вони брязкали в спокої Хель