Bye Bye Blue Skies - Darkhaus

Bleed in, bleed out.

This farce goes on

And the war beats thumping to march us in lock step

With no regard for the souls who agonize.

Now they're handing us out to dry

And there's nothing to save us.

Bye bye blue skies.

It's as if we were born to die.

For tomorrow may never come.

As reality sinks in, ‘Bye bye blue skies'

He says as he gets the gun.

We can be proud

We don't partake in the grand charade.

Do we pray to lesser gods

Than those pretending they're holier than thou?

Now they're handing us out to dry

And there's nothing to save us.

Bye bye blue skies.

It's as if we were born to die.

For tomorrow may never come.

As reality sinks in, ‘Bye bye blue skies'

He says as he gets the gun.

While wandering this Earth, we ponder life

And wonder if in death our souls survive.

It's often said "in darkness there is light",

And blessed are the souls who agonize.

Now they're handing us out to dry

And there's nothing to save us.

Bye bye blue skies.

It's as if we were born to die.

For tomorrow may never come.

As reality sinks in, ‘Bye bye blue skies'

He says as he gets the gun.

Now they're handing us out to dry

And there's nothing to save us.

Bye bye blue skies.

It's as if we were born to die.

For tomorrow may never come.

As reality sinks in, ‘Bye bye blue skies'

He says as he gets the gun.

Витікати, витікати.

Цей фарс триває

І війна стукає, щоб іти кроком до нас

Не зважаючи на душі, які страждають.

Тепер нас видають на просушку

І нема чого нас рятувати.

До побачення, блакитне небо.

Ми ніби народжені, щоб померти.

Бо завтра може ніколи не настати.

Коли реальність занурюється, "До побачення, блакитне небо"

— каже він, дістаючи пістолет.

Ми можемо пишатися

Ми не беремо участь у великій шараді.

Чи молимося ми меншим богам

Чим ті, що вдають, що вони святіші за тебе?

Тепер нас видають на просушку

І нема чого нас рятувати.

До побачення, блакитне небо.

Ми ніби народжені, щоб померти.

Бо завтра може ніколи не настати.

Коли реальність занурюється, "До побачення, блакитне небо"

— каже він, дістаючи пістолет.

Мандруючи цією Землею, ми розмірковуємо про життя

І цікаво, чи виживають наші душі в смерті.

Часто кажуть: «У темряві є світло»,

І блаженні душі, які страждають.

Тепер нас видають на просушку

І нема чого нас рятувати.

До побачення, блакитне небо.

Ми ніби народжені, щоб померти.

Бо завтра може ніколи не настати.

Коли реальність занурюється, "До побачення, блакитне небо"

— каже він, дістаючи пістолет.

Тепер нас видають на просушку

І нема чого нас рятувати.

До побачення, блакитне небо.

Ми ніби народжені, щоб померти.

Бо завтра може ніколи не настати.

Коли реальність занурюється, "До побачення, блакитне небо"

— каже він, дістаючи пістолет.