Saga of Temudgin - Darkestrah

«I had no place to hide from the thunder…

So I wasn’t afraid anymore.»

The dust was swirling, the steppe was restless,

Piles of strange corpses could be seen

Under the snowdrifts,

In the unseen space.

There, where the shore was glaring,

Where you can’t see the road in darkness,

Mongol dressed in silver furs has spoken:

«We will flood the earth with blood, all the steppes and all the meadows.»

He was riding hard, crossing the landscape

Of the scorched earth,

And everywhere in the steppes the name was resounding: the Great

Genghis Khan.

The dust was swirling, the steppe was restless,

The columns of warriors were marching afar,

And the wind waving the banners

Whispered softly into their ears

That many years ago

On the grey-yellow shore of Onon…

«Lord of the Blue Sky, Great Tengri!

I bow before you.

Give me the strenght.

Mongols need laws.

I will make them obey…

…Even if I have to kill half of them.

Our laws will be simple.

Don’t kill women or children.

Don’t forget your debts.

Fight enemies to the end.

And never betray your Khan.»

A forlorn child was standing

Over the body of his dead father.

How a youth put into socks

Was lagging through the snow clad earth,

About the nameless distant lake

Where Temudgin died and Genghis Khan was reborn.

Genghis, Genghis, Genghis Khan.

«Мені не було де сховатися від грому…

Тож я більше не боявся».

Закрутився пил, неспокійний був степ,

Було видно купи дивних трупів

Під заметами,

У невидимому просторі.

Там, де блискав берег,

Де не видно дороги в темряві,

Монгол, одягнений у срібні хутра, сказав:

«Заллємо землю кров’ю, усі степи й усі луки».

Він їхав важко, перетинаючи ландшафт

З випаленої землі,

І скрізь у степах лунало ім’я: Великий

Чингісхан.

Закрутився пил, неспокійний був степ,

Далеко йшли колони воїнів,

І вітер махає прапорами

Тихо прошепотів їм на вуха

Це багато років тому

На сіро-жовтому березі Онону…

«Володарю блакитного неба, Великий Тенгрі!

Я вклоняюся перед тобою.

Дай мені сили.

Монголам потрібні закони.

Я примушу їх слухатися…

...Навіть якщо мені доведеться вбити половину з них.

Наші закони будуть простими.

Не вбивайте жінок чи дітей.

Не забувайте про свої борги.

Боріться з ворогами до кінця.

І ніколи не зраджувати свого хана».

Стояла занедбана дитина

Над тілом його мертвого батька.

Як молодь одягає шкарпетки

Відставав крізь засніжену землю,

Про безіменне далеке озеро

Там, де помер Темудгін і відродився Чингісхан.

Чингіс, Чингіс, Чингісхан.