Dawn: Black Sun Rises - Darkend

And now that everything is swathed by silence

A new magic will be created to inhale

The arcane lost voice

And the formless wisdom

Of what is dead and forgotten

Decrepitude is the seed of resurrection

Through which a new cosmos will be melted

Leave mortality, erase the supreme fault

Rapture and wonder are born

Fluid spheres of atoms, chaos DNA

Bodies dissolve in formless entities

Alchemy divine breeds spirit-worlds

Concentric involution of souls

Programming and calculating

Indoctrination through a lucid dismay

Reason evokes spirit, spirit evokes flesh

A final artefact, complete!

A parallel beginning, a light of the black

Enchants the oscillating circle

Mutation in a self-desired apocalypse

Sacred trinity revealed again

To the deep core I invoked all the spiders

All the pains and a crown of thorns…

Black

Twelve-rayed sun

Rises!

Black

Twelve-rayed sun

Rises!

It dawns!

To the deep core I invoked all the spiders

All the pains and a crown of thorns…

And after all the impure light

A black sun…

It dawns!

Buried away

After 3 day and 3 thousand years

He shines again…

Flebile lucentezza immemore

Del terrore in eterno custodito

Tra spirali di tempesta

Riemerge la memoria

Arcaica legione strisciante

Tra le negate cripte del tempo

From far away it shines…

From distant skies

Of blackened light you dredge

Divine exhumed crystals

Shattered and endless

Vanished and rose again

Nebbiose profondità remote,

Tra cunicoli e catacombe

S’erge il baratro

Dell’umana pazzia

Stracci di pioggia, lembi di vento

Adornan il Dio rifiutato

Che funesto volteggia

Su rovine sepolte;

Preghiere proibite ed urla spettrali

Tra ombre di valli senza nome

Nascoste e obliate

On the starless dimension of the obstructed soul

Fleshy pendulums eternally oscillate

Between the sanctity of sin, the impiety of purity

Not knowing the secret of stillness

Not knowing they’re only moving through mirrors

Decrepitude, it sown resurrection

Through which the cosmos has been melted

Without mortality, without the supreme fault

Rapture and wonder here grown

Fluid spheres of atoms, chaos DNA

Bodies dissolved in formless entities

Alchemy divine in this spirit-worlds

Concentric involution of souls

A great uproar, a shrieking lament

A desert shaken by the abyss

Austere on the pinnacle of emptiness

The eternal mantle spreads out

On the pinnacle of emptiness

The eternal mantle spreads out

Black

Twelve-rayed sun

Rises!

Black

Twelve-rayed sun

Rises!

Black

Twelve-rayed sun

Rises!

Black

Twelve-rayed sun…

It dawns!

I wear the nails of Jesus

And all the universe’s wonders…

Yet I am murder and rape

And premature putrefaction

I walk with coldness and lie

In the horrible thunder of insects…

Deep down inside…

Deep down inside…

А тепер, коли все оповито тишею

Буде створено нову магію для вдиху

Аркан втратив голос

І безформна мудрість

Про те, що мертво і забуто

Занепад – це насіння воскресіння

За допомогою якого буде розплавлений новий космос

Залиште смертність, зітріть найвищу провину

Народжуються захоплення і здивування

Рідкі сфери атомів, хаос ДНК

Тіла розчиняються в безформних сутностях

Божественна алхімія породжує світи духів

Концентрична інволюція душ

Програмування та обчислення

Індоктринація через усвідомлене жах

Розум викликає дух, дух викликає плоть

Остаточний артефакт, готовий!

Паралельний початок, світло чорного

Зачаровує коливальний круг

Мутація в самобажаному апокаліпсисі

Свята трійця знову відкрилася

До глибини душі я викликав усіх павуків

Усі болі та терновий вінець…

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце

Встає!

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце

Встає!

Вже світає!

До глибини душі я викликав усіх павуків

Усі болі та терновий вінець…

А адже нечисте світло

Чорне сонце…

Вже світає!

Поховали геть

Через 3 дні і 3 тисячі років

Він знову сяє…

Flebile lucentezza immemore

Del terrore in eterno custodito

Tra spirali di tempesta

Riemerge la memoria

Arcaica legione strisciante

Tra le negate cripte del tempo

Здалека світить…

З далеких небес

Почорнілого світла, який ви копаєте

Божественні ексгумовані кристали

Розбитий і нескінченний

Зник і знову піднявся

Nebbiose profondità remote,

Tra cunicoli e catacombe

S’erge il baratro

Dell’umana pazza

Stracci di pioggia, lembi di vento

Adornan il Dio rifiutato

Che funesto volteggia

Суровіне сепольте;

Preghiere proibite ed urla spettrali

Tra ombre di valli senza nome

Nacoste e obliate

У беззірковому вимірі душі, що перешкоджає

М'ясисті маятники вічно коливаються

Між святістю гріха, безбожністю чистоти

Не знаючи секрету тиші

Не знаючи, що вони рухаються лише крізь дзеркала

Занепад, воно посіяло воскресіння

Через які розплавився космос

Без смертності, без вищої провини

Захоплення і здивування тут виросли

Рідкі сфери атомів, хаос ДНК

Тіла, розчинені в безформних сутностях

Божественна алхімія в цьому духовному світі

Концентрична інволюція душ

Великий галас, крикливий лемент

Пустеля, потрясану прірвою

Строгий на вершині порожнечі

Розстилається вічна мантія

На вершині порожнечі

Розстилається вічна мантія

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце

Встає!

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце

Встає!

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце

Встає!

Чорний

Дванадцятипроменеве сонце…

Вже світає!

Я ношу цвяхи Ісуса

І всі чудеса Всесвіту...

Але я вбивство та зґвалтування

І передчасне гниття

Я ходжу з холодом і брешу

У жахливий грім комах…

Глибоко всередині…

Глибоко всередині…